Єремія 22 UMT

1. Ось що Господь каже: «Іди до палацу царя юдейського й промов там слово це.

2. Ти скажеш: „Слухай слово Господа, царю юдейський, ти, що сидиш на престолі Давидовім, слуги і люди твої, що проходять крізь брами ці”.

3. Ось що Господь каже: „Робіть що праведне і справедливе: рятуйте пограбованого від руки гнобителя, не кривдіть, не чиніть зла чужинцю, сироті, ані вдові, не проливайте безвинної крові у місці цьому.

4. Якщо сумлінно будете виконувати те, що Я кажу вам, тоді царі, які сидітимуть на престолі Давидовім, і далі проходитимуть крізь брами палацу єрусалимського: верхи на конях і колісницях, разом із вельможами й слугами.

5. Але якщо не будете слухати слово це, Собою клянуся, що цей палац буде зруйновано”». Так каже Господь.

6. Мовлю так, бо Господь каже про палац юдейського царя: «Ти, наче, ліс ґілеадський для Мене, немов вершина гір Ливанських, однак тебе пустелею безлюдною зроблю.

7. Нашлю на твій палац руйнівників, зі зброєю своєю буде кожен. Вони величні кедрові колони порубають, і вкинуть у вогонь.

8. Багато народів пройде цим містом, питаючи одне одного: „Чому Господь зробив таке із цим великим містом?”

9. І відповідатимуть їм: „Бо ці люди відцуралися Заповіту Всевишнього, їхнього Бога. Іншим богам вклонялися і служили вони”».

10. Не плачте за померлим царем, не побивайтеся за ним. За тим плачте гірко, хто іде із міста, бо він уже не повернеться сюди, Йоагаз не побачить більше рідної землі.

11. Бо ось що Господь сказав про Шаллума, сина Йосії, царя юдейського, який посів місце батька свого. Він із цього місця вийшов, та більше сюди не повернеться.

12. Помре він там, куди його в неволю заслано, і більш ніколи не побачить Єрусалима землі.

13. Горе тому, хто свій палац несправедливістю будує, свої світлиці надбудовує беззаконням, хто змушує ближнього служить задурно, не платячи йому зароблених грошей.

14. Єгояким каже: «Я собі збудую палац великий із просторими світлицями». Він вікна прорубує, стіни кедром обшиває і червоним фарбує.

15. «Чи величі додасть тобі великий кедр? Твій батько мав удосталь їжі і пиття. Чинив він те, що справедливе й чесне, тож і у нього все було гаразд.

16. За скривджених і бідних він завжди був, тож і у нього все було гаразд. „Чи ж це не означає „знать Мене”?» — Господь каже.

17. Ти ж дбаєш тільки про неправедну наживу, про те, як би невинну кров пролить, як би пригнобити і знищити невинних.

18. Тож ось що Господь Бог каже про Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї: «Люди Юдеї не тужитимуть за ним: „В печалі я, о брате мій!” Чи „О горе, сестро моя!” І не тужитимуть: „О горе, володарю!” Чи „Горе, ваша величність!”

19. Немов осла іздохлого його поховають, витягнуть за браму єрусалимську і кинуть.

20. Ти піднімись, Юдеє, на Ливанські гори і так гукни, щоб голос твій почули у Башані. Кричи на кручах Авариму, бо всіх, кого любила ти, розбито.

21. Юдеє, Я попереджав тебе про небезпеку, та ти відказала: „Слухати не буду!” Така ж у тебе звичка з юних літ, ти голосу Мого не слухалась ніколи.

22. Вітер віднесе всіх пастухів твоїх, всі, хто тебе любили, підуть у полон, тоді ти будеш зганьблена й принижена за нечестивість свою.

23. О царю Єгоякиме, ти мешкаєш в палаці з кедра дебелого, немов в землі Ливанській. Гадаєш марно, що в небезпеці життя твоє, але стогнатимеш ти, коли настане біль, немов той біль, що в жінки при пологах».

24. «Так само правда, як і те, що Я живу, — каже Господь, — навіть якби подоба Єгояхина, сина Єгоякима, царя Юдеї, був перснем на Моїй правиці, навіть тоді б Я його зірвав з пальця.

25. Я віддам тебе у руки тих, хто смерті твоєї хоче, тим, кого боїшся ти: Навуходоносору, царю вавилонському та халдеям.

26. Я викину тебе і матір твою в чужу землю, де ви не народились, там й помрете.

27. Єгояхине, не бачити тобі одвіку землі рідної, хоч як не прагнула б душа повернення.

28. Єгояхин — нікчемний битий глечик! Він нікому не потрібний посуд! Чому ж тоді буде відкинуто його й нащадків його в землю, якої вони не знають?

29. О земле, земле, земле! Слухай слово Господа!»

30. Ось що Всевишній каже: «Запам’ятайте чоловіка цього як бездітного, як такого, що успіхів не мав усе своє життя, бо жоден з його роду не сидітиме на престолі Давидовім і не царюватиме в Юдеї».