Єремія 26 UMT

1. На початку царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, таке слово було від Господа.

2. Ось що Всевишній сказав: «Стань на подвір’ї оселі Господньої і промов до людей, що приходять з міст юдейських до храму молитися, цю звістку, що Я наказую тобі. Не пропусти жодного слова.

3. Може, послухаються вони, і кожен з них зверне з лихого путі свого. Тоді це розчулить Мене, і не наведу Я те лихо, яке задумав їм вчинити за нечестивість вчинків їхніх.

4. Тож ти скажеш їм про те, що Господь мовить: „Якщо ви Бога не послухаєте й не житимете за законом Моїм, що настановив Я вам,

5. якщо не будете слухати слова Моїх слуг-пророків, яких раз-у-раз Я посилаю вам,

6. тоді зроблю Я з домом цим те ж, що зробив з Шило й перетворю це місто на прокляття для всіх народів землі”».

7. Священики, пророки, й увесь народ чули, як Єремія промовляв ці слова у храмі Господньому.

8. Коли ж він закінчив говорити все, що Господь йому звелів промовити, тоді священики й пророки, і люди всі схопили його зі словами: «Смерть тобі!

9. Чому ти пророкуєш ім’ям Господа і кажеш: „З домом цим буде те ж, що й з Шило, й мешканців міста цього буде вигублено?”» І весь народ з’юрмився навколо Єремії в храмі Господньому.

10. Вельможі юдейські почули ці звинувачення, вийшли з палацу й подалися до храму Господнього. І сіли вони при вході до Нової брами, яка вела до храму.

11. Священики й пророки сказали вельможам і народу всьому: «Цього чоловіка приречено до смерті, бо пророкував він проти міста цього. Ви чули те на власні вуха».

12. Тоді Єремія сказав усім вельможам і народу всьому: «Господь послав мене пророкувати дому й місту цьому всі слова, що ви чули.

13. Тож виправте путі і вчинки ваші, коріться Всевишньому Богу вашому. Господь змилосердиться й відведе те лихо, що прорік вам.

14. Але я у руках ваших. Робіть зі мною, що вам здається добрим і справедливим.

15. Однак мусите знати напевне: якщо мене ви вб’єте, тоді кров невинного буде на вас і на цьому місті, і на мешканцях його, бо й справді Господь мене послав до вас вкласти всі ці слова у вуха ваші».

16. І вельможі, й народ увесь сказали священикам та пророкам: «Цей чоловік не заслуговує на смерть, бо він промовляв до нас іменем Господа».

17. Деякі мужі, дехто із старійшин цієї землі підвелися й промовили до всього зібрання:

18. «Михей з Морешета пророкував за часів Езекії. І він сказав усьому народу юдейському: „Ось що Господь Всемогутній каже: „Бути Сіону розораним полем, а Єрусалиму — руїною, а храмовій горі — узвишшям у лісі”.

19. Хіба ж Езекія, цар юдейський, разом з усіма юдеями вбив його? Хіба він не боявся Господа й не шукав Його прихильності? Та Всевишній змилосердився й відвів лихо, на яке Він їх прирік. Тож ми робимо велику шкоду душам своїм”».

20. Був також іще один чоловік, який пророкував іменем Господа, — Урія, син Шемаї, з Киріат-Єарима. Він пророкував проти міста цього й проти цього краю і казав те ж саме, що й Єремія.

21. Цар Єгояким, всі воїни і всі вельможі чули слова його. Він намагався вбити Урію, але він почув про те і втік, опинившись в Єгипті.

22. Та цар Єгояким послав людей до Єгипту: Елнатана, сина Акбора, та декого з ним.

23. Вони повернули Урію з Єгипту й привели до царя Єгоякима. Той наказав стратити його й тіло кинути на бідняцький цвинтар.

24. Але Агікам, син Шафана, захистив Єремію, тож його не видали народу і не вбили.