Єремія 31 UMT

1. «Тоді, — Господь каже, — Я стану Богом для всіх родів Ізраїлю, а вони стануть Моїм народом».

2. Господь каже: «Всі ті, хто врятувався від меча, знайшли в пустелі милість. Діти Ізраїлю шукатимуть спочинок там».

3. Господь появиться здалеку і скаже: «Народе Ізраїлю, люблю тебе Я вічною любов’ю, тому й наповнив тебе добротою безмежною.

4. Я побудую тебе знову, наречена Ізраїль цнотлива. Ти станеш великою країною, та знову прикрашатимеш себе дзвіночками своїми і поведеш веселий танок.

5. Ти знову виноградники насадиш по горах Самарії. Садівники насадять їх й збиратимуть плоди.

6. Настане день, коли кричатимуть по горах Ефраїму вартові: „Вставайте, і ходімо до Сіону, до Господа, Бога нашого!”»

7. Бо ось що Господь каже: «Співайте Якову щасливо і вихваляйте першого серед народів. Вигукуйте, хваліть й промовляйте: „Врятуй народ Свій, Господи, Ізраїлю останок”.

8. Я з півночі їх приведу, та позбираю їх з усіх кінців землі. Між ними і сліпий, і кульгавий, вагітна й та, що при пологах. Вони повернуться громадою численною.

9. Ізраїльтяни із плачем прийдуть, тож Я їм мир та спокій подарую, Я поведу їх при потоках вод, дорогою прямою, щоб не спіткнутись їм, бо Я — батько Ізраїля, а Ефраїм — Мій первісток».

10. Слухайте, народи, слово Господа, оповістить його далеким узбережжям: «Господь людей Ізраїлю розвіяв, але Він збере їх й доглядатиме, немов пастух отару.

11. Адже Господь приведе назад Якова народ, і врятує його із рук сильнішого за нього плем’я.

12. Прийдуть вони і весело співатимуть на пагорбах Сіону, й втішатимуться щедрості Господній: пшениці й вина молодому, чудовій олії, ягнятам й худобі. Ізраїль стане немов квітучий сад, напоєний водою, ніколи більш не сумуватиме йому.

13. Тоді дівчата підуть у танок разом із хлопцями й сивими дідами. І їхню тугу Я на радість оберну, Я втішу їх, зміню печаль на свято.

14. Достатком я священиків задовольню, народ Мій буде втішений достатком, що Я їм дам». Так каже Господь.

15. Ось що Господь каже: «У Рамі чути голос, голосіння й гіркі ридання. Рахиль ридає над дітьми своїми. Їй не потрібна втіха, бо сини всі мертві».

16. Ось що Господь каже: «Годі плакати, годі сльози лити, винагорода за все, що ти пережила». Так каже Господь. «Повернуться вони з країни ворогів.

17. Тож є надія для майбутнього твого, — Господь каже. — Повернуться на власну землю твої діти».

18. Я справді чув тужіння Ефраїма: «Ти покарав мене немов теля невчене, та твій урок я зрозумів. Дай повернутися мені до Тебе, бо Ти, воістину Господь, мій Бог.

19. Всевишній мій Господь, я відвернувся від Тебе, та зрозумівши всі гріхи свої, розкаявся, змінивши серце і життя своє. О Господи, спіткав я сором і приниження, бо я носив наругу юності своєї».

20. Всевишній каже: «Хіба ж бо Ефраїм не дорогий Мій син? Хіба ж не люба він Моя дитина? Хоч часто Я про нього говорив, а все ж його Я пам’ятаю. Тому ж Я щиро його люблю і справді йому дуже співчуваю.

21. Діти Ізраїлю, поставте собі дороговкази та стовпи, які до дому приведуть. Стежте за дорогою, якою йдете. Вернись, Ізраїль цнотлива, до міст твоїх.

22. Як довго ти блукатимеш, зрадлива дочко? Коли до дому ти прийдеш? Коли Господь нове в цих землях створить: як жінка піклуватися про чоловіка буде».

23. Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Я знов робитиму добро Юдеї, та поверну народ Мій із полону. Та знов він промовлятиме слова ці в землі Юдеї та по містах її: „Нехай Господь тебе благословить, оселе праведна, Горо свята!”

24. Юдея і всі міста її там житимуть разом — хлібороби й ті, хто за отарою ходять,

25. бо освіжу Я їхню стомлену душу, кожну знесилену душу зміцню».

26. Тут я прокинувся і подивився навколо. То був солодкий сон.

27. «Надходять дні, — каже Господь, — коли народ Ізраїля й Юди дім зросте немов насіння з під опікою Моєю».

28. «Так само пильно, як Я наглядав за ними, щоб вирвати й кинути, розвалити й зруйнувати їх, спричинити лихо, так пильно наглядатиму за ними, щоб відбудувати й насадити, — каже Господь. —

29. У ті часи не говоритимуть більше люди: „Батьки зелений їли виноград, а у дітей оскома на зубах”.

30. Натомість кожен умиратиме за свою провину. Кожен, хто їстиме зелений виноград, сам оскомину матиме».

31. «Надходять дні, — каже Господь, — коли Я укладу Нову Угоду з домом Ізраїля та домом Юди — новий Заповіт.

32. Він не буде схожий на той Заповіт, що Я уклав з батьками їхніми. Ту Угоду я уклав з ними того дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести з землі Єгипетської. Вони порушили той Заповіт, хоч Я був Володарем їхнім». Так каже Господь.

33. «В майбутньому, Я укладу той Заповіт з домом Ізраїлю. Я напишу його на їхнім серці. Я буду їхнім Богом, а вони — Моїм народом.

34. Не буде більше сусід навчати сусіда, а брат — брата: „Взнайте Господа”. Всі вони Мене знатимуть із найменшого до найбільшого, — каже Господь, — бо Я прощу провину їхню й більш не згадуватиму їхнього гріха».

35. Ось що Господь каже: «Хто сонце дав, щоб вдень світило? Хто сяяти зіркам і місяцю звелів вночі? Хто море так розбурхує, що його хвилі аж ревуть? Господь Всемогутній — ось Його ім’я.

36. Хіба як що Я владу втрачу над сонцем і місяцем, зірками і морем, тоді нащадки Ізраїля перестануть буть Моїм народом».

37. Ось що Господь каже: «Хіба що коли люди вимірять все небо угорі, чи зможуть дослідити глибину земних основ, тоді лиш Я відкину весь ізраїльський народ, за все те, що вони вчинили». Так каже Господь.

38. Господь каже: «Дні настають, коли Єрусалим буде перебудовано від вежі Гананел до Кутової брами для Господа.

39. І знову межа проляже перед пагорбом Ґарев, а тоді поверне до Ґоа.

40. Вся долина, де мертві тіла та попіл, і всі поля, що тягнуться аж до Кідронської долини й рогу Кінської брами на сході, святою для Господа буде. Ніколи більше в віках не повалять і не зруйнують його».