Єремія 36 UMT

1. На четвертому році царювання Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї, слово Господа було пророку Єремії:

2. «Візьми сувій і напиши на ньому всі слова, що Я до тебе промовив щодо Ізраїлю, Юдеї і всіх народів від найпершого дня, коли Я говорив до тебе, з часів Йосії аж до сьогодні.

3. Може, дім Юди почує про всі кари, що Я надумав на них наслати, і кожен із них відвернеться від лихого путі свого. Тоді Я прощу їхню провину й гріхи їхні».

4. Тож покликав Єремія Варуха, сина Нерії, і Варух написав на сувої зі слів Єремії всі слова Господа, які Він промовив до нього.

5. І сказав Єремія Варуху: «Мене ув’язнено, не можу я піти до храму Господнього.

6. Ти підеш і прочитаєш із сувою слова Господа, що записав з моїх слів, людям у домі Господньому в день посту. І прочитаєш їх також усім юдеям, що приходять сюди з міст своїх.

7. Може, прохання їхнє дійде до Господа, і кожен із них зверне зі свого лихого шляху, бо дуже великі гнів і обурення Господа проти народу цього».

8. І Варух, син Нерії, все зробив, що пророк Єремія наказав йому. Він прочитав слова Господа з сувою в храмі Господньому.

9. На п’ятий рік царювання Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї, на дев’ятий місяць вони оголосили піст перед Господом для всього народу єрусалимського й усіх людей, що приходять із міст Юдеї до Єрусалима.

10. Варух прочитав усім людям сувій зі словами Єремії в храмі Господньому, в покоях Ґемарії, сина писаря Шафана, на верхньому подвір’ї, біля Нової брами храму Господнього.

11. Коли Михей, син Ґемарії, сина Шафана, почув усі слова Господа із сувою,

12. він пішов до царського палацу, до покоїв писаря, де були всі вельможі: писар Елішама, і Делая, син Шемаї, та Елнатан, син Акбора, Ґемарія, син Шафана, Седекія, син Хананії, і всі інші вельможі.

13. Коли Михей переповів їм усе, що чув він, коли Варух читав людям сувій,

14. вельможі послали Єгуді, сина Натанії, сина Шелемії, сина Куші, до Михея з таким наказом: «Візьми сувій, що ти читав людям, і приходь». Тож Варух, син Нерії, взяв сувій і прийшов до них.

15. Вони йому сказали: «Сідай і прочитай нам твій сувій». І Варух прочитав їм.

16. Коли вони все почули, то перелякано перезирнулися. І сказали вони Варуху: «Ми, безумовно, передамо все це царю».

17. Тоді вони спитали Варуха: «Скажи нам, як ти написав ці слова? З уст Єремії?»

18. І Варух відповів: «Так, із уст його. Він промовляв до мене всі ці слова, а я для нього записував їх на сувої».

19. Тож сказали Варуху вельможі: «Іди й сховайся з Єремією, і хай ніхто не знає, де ви».

20. Вони лишили сувій у кімнаті писаря Елішама, а самі пішли до царя Єгоякима і доповіли йому все, що сталося.

21. Цар послав Єгуді принести сувій, і той забрав його з кімнати писаря Елішама. І прочитав його Єгуді царю і всім вельможам, що були з ним.

22. То був дев’ятий місяць, цар сидів у своєму зимовому будинку, й перед ним у жаровні палав вогонь.

23. Щоразу, як Єгуді прочитував три або чотири стовпчики сувою, цар відрізав їх невеличким писарським лезом і кидав у вогонь, доки не спалив увесь сувій у жаровні.

24. Ні цар, ні його слуги, які чули ці слова, не злякалися й не подерли одяг свій.

25. І хоч Елнатан, Делая і Ґемарія благали царя не палити сувій, але він їх не послухав.

26. Натомість цар наказав Єрамеелові, сину царя, Сераї, сину Азріела, і Шелемії, сину Авдеела, схопити писаря Варуха і пророка Єремію. Та не в змозі вони були заарештувати Варуха і Єремію, бо Господь сховав їх.

27. Слово Господа було Єремії після того, як цар спалив сувій зі словами, що написав Варух зі слів Єремії:

28. «Піди візьми інший сувій і напиши в ньому всі ті слова, що написав раніше, що були в іншому сувої, який Єгояким, цар Юдеї, спалив.

29. А Єгоякиму, царю Юдеї, скажи, що Господь каже йому: „Ти спалив сувій і сказав: „Чому ти написав на ньому, що цар Вавилону неодмінно прийде і зруйнує цю землю і забере звідси людей і худобу у полон?”

30. Тож ось що Господь каже Єгоякиму, царю Юдеї: „Не матиме він нащадка, що сидітиме на Давидовім престолі. Коли він помре, його не поховають як царя. Тіло його викинуте буде, щоб від спеки вдень всихало й на холоді вночі мерзло.

31. Я покараю Єгоякима й нащадків і слуг його за їхнє зло. І наведу Я на них і на мешканців Єрусалима, і на народ Юдеї все те лихо, що Я обіцяв їм, тому що вони не слухали Мене”».

32. Тож Єремія взяв інший сувій і дав його писарю Варуху, сину Нерії. І той записав на ньому з уст Єремії всі вісті того сувою, що Єгояким, цар Юдеї, спалив у вогні. І багато інших послань додав до них.