Єремія 5 KUL

1. Пройдїте по улицях Ерусалимських, озирнїтесь навкруги та роспитуйте й шукайте по всїх майданах: чи знайдете кого, що чинив би суд, щоб допевнявся правди, - я би змилосердився.

2. Хоч вони й мовляють: "Як жив Господь!" то божяться криво.

3. Твої ж, Господи, очі хиба не на правду дивляться? Ти побиваєш їх, та їх наче б не болїло; ти вигублюєш їх, та вони не хочуть знати науки; лиця в їх поробились твердїйшими од каменя - не хотять навернутись.

4. Я думав собі: вони, може бути, люде прості, вони дурні, то ж і не знають путя Господнього, нї закону Божого.

5. Пійду ж я до значних та розмовлюсь із ними, бо вони знають Господню путь, закон Бога свого. Та вони всї вкупі ще більш поламали ярмо, порвали ужви.

6. Тим і побє їх лев із лїса, пожере степовий вовк, облягати ме пард міста їх, так що, хто вийде, буде пошматований, бо умножились переступи їх, нема лїку зрадам їх.

7. Як же менї за таке простити тебе? Дїти твої покинули мене та й присягаються тими, що - не боги. Я годував їх, вони перелюбкували й купами товпились у доми блудниць.

8. Вони - годовані жеребцї: кожний рже до чужої жени.

9. Хиба ж менї не карати за таке? говорить Господь, чи ж не помститься душа моя на такому народові, як сей?

10. Вилазїте на мури його й розвалюйте - та не до щаду; виривайте парости його, бо вони не Господнї;

11. Зрадив бо мене дом Ізрайлїв і дом Юдин, говорить Господь.

12. Одцурались вони Господа й мовляли: "Нема його, й не побє нас лиха година, нї меч, нї голоднеча.

13. І пророки говорили на вітер, і слова (Господнього) нема в них; їм самим нехай те станеться."

14. Тим же то говорить Господь Бог сил: за те, що провадили ви такі речі, зроблю я слова мої в устах твоїх огнем, а сих людей - дровами, і той огонь пожере їх.

15. Ось, я напущу на вас, доме Ізраїля, народ здалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давнезний, народ, що мови його ти не знаєш, і що він говорить, ти незрозумієш.

16. Сагайдак у його, як гріб розтворений, а всї вони - самі невміраки.

17. І повиїдають вони вроджай твій і зерно твоє; з'їдять синів твоїх і дочок твоїх; вівцї твої й товар твій; виноградину твою й смокви твої; утверджені городи твої, що на їх уповаєш, вони мечем звоюють.

18. Але й у ті часи, говорить Господь, не вигублю вас до щаду.

19. Коли ж мовляти мете: За що вдїяв нам се все Господь, Бог наш? то відкажи їм: Що ви мене покинули та й служили чужим богам у своїй землї, за те будете служити чужим у землї не вашій.

20. Оповістїть се в дому Якововому й звістїть в Юдеї, кажучи:

21. Слухайте, дурні й нерозсудливі люде, що маєте очі, та не бачите, маєте уші, та не чуєте:

22. Чи вже ж ви та не боїтесь мене, говорить Господь, чи й передо мною не затремтите? Я ж положив морю гряницею піски, вічною гряницею, яку воно не переступить; і хоч филї його напирають, та годї їм перемогти; хоч вони бурхають, та не здолїють перейти.

23. А в людей сих серце бутне й ворохобне; відступили та й пійшли манівцем.

24. Не подумали ж у серцї свойму: Біймося Господа Бога нашого, що дає нам свого часу дощ раннїй і пізнїй, що порядкує тижнями, призначеними на жнива.

25. Се ж провини ваші відхилили те, се ваші гріхи відняли вам те добро.

26. Бо між людьми моїми знаходяться безбожні: залягають, як птахоловцї, припадають до землї, наставляють сїти, щоб ловити людей.

27. Мов клїтка, повна птиць, так повно в їх домівках оманного заробітку; сим робом і поробились вони великими й заможними,

28. Потовстїли й погрубшали, а в лихому попереступали всяку міру; не розбирають справ на судї, справ безбатченків; самі упливають в добрі, а справедливому дїлу вбогих не помагають на судї.

29. Чи не покараю ж я за таке, говорить Господь, і не помститься серце моє на такому народові, як сей?

30. Чудні й страшні речі дїються в сїй землї:

31. Пророки пророкують лож, сьвященники за їх підмогою управляють, а люд мій любить се. Що ж ви чинити мете, як настане тому кінець?