Єремія 5 UMT

1. Каже Господь: «Пройдіть по вулицях Єрусалима, подивіться й поміркуйте про все, що там, розгляньтесь на майданах. Якщо знайдете кого, хто справедливості дотримується, хто шукає правди, тоді прощу Я Єрусалим».

2. Хоч вони й кажуть «Господом клянусь!» — все ж клянуться то вони безтямно.

3. Господи, Ти ж хочеш, щоб люди були віддані Тобі. Ти вдарив їх, але ж іще їх не знесилив, довів їх Ти аж до кінця, але вони не прийняли науки, упрямі, відмовились від каяття.

4. І я сказав: «Вони, мабуть, просто бідні, дурні вони, не знають що Господь звелів, не відають, чого від них Господь чекає.

5. Піду ж я до великих і поговорю з ними, бо їм відомо, що Господь звелів, чого Господь від них чекає. Але усі вони від Бога відірвались, Всевишнього покинули вони.

6. Тож лев із лісу кинувся на них, вовк степовий їх нищить, леопард за містами пантрує. Лиш хто виходить, на шматки деруть, бо скоїли вони гріхів багато, і відступництва їхні численні».

7. Каже Господь: «Як можу Я тебе простити? Сини Твої покинули Мене і присягаються богам, яких немає. Я дав їм все, чого їм треба, але вони перелюби чинили, в розпусниці юрмилися під домом.

8. Вони немов годовані і хтиві жеребці, і кожен з них зазіхає до сусідської дружини».

9. Господь питає: «Чи Я не маю їх за що карати? Чи не слід Мені шукати, як по заслугам відплатить народові такому?

10. Ідіть рядами виноградників юдейських, руйнуйте, та не нищіть вкрай. Зламайте паростки нові, бо не належать вони Господу.

11. Бо народ Ізраїля й дім Юди геть Мені невірні». Так каже так Господь.

12. Вони ж бо оббрехали Господа свого: «Нічого Він не зробить нам. Страждання не впаде на нас і не побачим ми війни і голодомору.

13. Пророки лживі, ніби вітер, бо слова Господа у них нема. Так Я зроблю із ними».

14. Тож ось що Всеблагий Господь каже: «Оскільки люди ці не вірили, що покарання прийде, вкладу тобі (Єреміє) слово в уста, мов вогонь. Народ цей, неначе дрова, пожере він.

15. О доме Ізраїля, Я здалеку веду на вас народ. Народ цей могутній й віковічний, народ, чиєї мови ти не знаєш, не тямиш ти того, що каже він.

16. Сагайдак його — відкрита могила, в народі тому кожен — воїн.

17. Пожеруть вони урожай і всі харчі твої, понищать всіх дочок твоїх й синів. Пожеруть вони вівці твої і худобу твою, пожеруть смокви твої й виноград. Й мечем зруйнують фортеці твої, на які покладаєшся ти легковажно».

18. «Та навіть у ті дні, — Господь каже, — Я вас не вигублю ущент.

19. І якщо юдеї колись запитають: „Чому Господь наш Бог зробив нам усе таке?” Тоді ти, Єреміє, їм відповіси: „Через те, що зреклися ви Всевишнього і служили на землі своїй іншим богам. Тож чужинцям служити ви будете в тій країні, що не буде вашою”».

20. «Оповістіть про це серед нащадків Якова, і хай про це почують у Юдеї.

21. Почуйте це, люди дурні, що не розуміють. В них очі є, але вони не бачать. В них вуха є, але вони не чують.

22. Хіба не боїтеся ви Мене? — Господь каже. — Хіба не труситесь в присутності Моїй? Я Той, Який поклав пісок межею моря, законом передвічним, що його не перейти, ревуть морські вали, але розбить його не в змозі.

23. Народ цей має серце вперте й бунтівне. Вони відвернулися й подалися манівцями.

24. Вони не скажуть у своєму серці: „Біймося Господа нашого Бога, що зливи нам дає, коли приходить час осінній або весняний, Хто впевненість дає, що матимемо урожай в очікуваний час”.

25. Люди Юдеї, ваші гріхи відвернули вас від Господа й Його благословення, гріхи не дали вам радіти з усього того.

26. Це сталося тому, що людців нечестивих знайшов чимало Я в Своїм народі. І стежать вони крадькома, наче птахолови, і пастки наставлюють, щоб вловить людей невинних.

27. Як в клітці птахів, так же повно в домах ваших зради. Величні й багаті такі вони всі через те.

28. Вони гладкі й вгодовані, і не зважають на вчинки нечестивих, справ у суді вони не розглядають. Не намагаються урятувати сироту і право бідного в суді не захищають».

29. «Хіба ж не мушу покарати їх за це? — Господь питає. — Чи не слід Мені такому от народу відплатити?

30. Жахливе і потворне сталося в тій землі:

31. пророки пророкували брехню, священики правили, як заманеться. Народу ж Моєму це до вподоби. Та що ж ти зробиш, як кінець настане?»