Єремія 50 UMT

1. Це слово, що Господь через пророка Єремію сказав про Вавилон і про землі вавилонян.

2. «Оголосіть народам, повідомте всім, стяг підійміть, проголосіть, нічого не приховуйте, скажіть, що Вавилон здобуто буде, Бел ганьби зазнає. Мардука охопив жах, лжебоги Вавилона посоромлені, його боввани налякані.

3. Із півночі на нього вирушить народ. Він землю цю оберне на пустелю. Ніхто не буде жити там, люди й тварини повтікають.

4. В ті дні й у ті часи, — Господь каже, — народ Ізраїлю разом з народом Юди прийде. Вони прийдуть і плакатимуть, ідучи, й шукатимуть Господа Бога свого.

5. Питатимуть дороги на Сіон, та йдучи вірним шляхом скажуть: „Із Господом з’єднаємося завітом вічним, який забути неможливо”.

6. Народ Мій був заблудлою вівцею, його з путі збивали пастирі його, вони по горах розганяли їх. Від пагорба ходили до узвишшя й позабували пасовиська власні.

7. Хоч хто знаходив їх, той пожирав, і їхні вороги сказали: „Ми невинні. Вони грішили перед Господом, вони полишили Його, праведне місце спочинку їхнє, Бога, Який був надією їхніх батьків”.

8. Тікайте з Вавилону, із землі вавилонян, будьте подібні козлам, які ведуть отару.

9. Бо на Вавилон підніму й поведу Я зібрання великих народів північних. Вони проти нього стануть до бою й полонять його. Їхні стріли, мов воїни вправні, що не повертаються, не виконавши завдання».

10. «Тож стануть вавилоняни здобиччю, насититься кожен, хто халдеїв грабує, — так Господь каже. —

11. Бо ви радієте, бо ви веселі, хто спадщину Мою пограбував, бо скачете, немов телиця, неначе жеребець іржете.

12. Мати ваша в ганьбі, та, що вас породила, принижена. Остання вона між народами — пустка й посуха пустеля.

13. Через гнів Господній обезлюдніла вона, через гнів Господній геть спустошиться вона. Хоч хто б проходив Вавилоном, жахнеться й зневажливо похитає головою, побачивши руїни Вавилону.

14. О лучники, Вавилон оточіть, стріляйте в неї, не жалійте стріл, бо перед Господом вона згрішила.

15. Крик проти неї здійміть повсюди. Вона не здається, башти її впали, мури розвалено, бо це відплата Господа, Він їй помстився. Зробив із нею те ж, що з іншими зробив.

16. Вигубіть у Вавилоні того, хто сіє, і того, хто жне серпом на нивах. Перед мечем гнобителя хай кожен повернеться до свого народу і кожен утече до землі своєї.

17. Ізраїль — отара, що розбрелася, її переслідували леви. Перший, хто їх пожер, був цар Ассирії, а останній, хто зламав їм кістки — Навуходоносор, цар вавилонський».

18. Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Ось Я покараю царя Вавилону і край його так само, як покарав Я царя Ассирії.

19. Я зберу Ізраїль на його пасовисько, пастися він буде у Кармелі і Башані, й на горах Ефраїма, і у Ґілеаді, він їжі матиме удосталь».

20. «В ті дні і в ті часи, — Господь каже, — шукатимуть провину Ізраїлю й не знайдуть її. Вони шукатимуть гріхи Юдеї і не знайдуть їх, бо Я врятую тих, чиї гріхи простив».

21. «На землі Мератаїма напади, на мешканців Пекода. Побий мечем і вигуби дощенту, — так Господь каже. — Виконуйте усі Мої накази.

22. Грім битви над землею лунає, погибелі голос!

23. Який розламаний, розбитий молот землі всієї! Яким спустошеним серед народів став Вавилон!

24. Я поставив на тебе пастку і впіймаю тебе, Вавилоне, а ти не знала про це. Знайшли тебе й схопили, бо воювала ти проти Господа.

25. Відчинив Господь Свій арсенал і ось виносить всі знаряддя гніву Свого, бо мій Володар Господь Всемогутній роботу має в землях вавилонських.

26. Прийдіть до Вавилону із далечини і винищіть ущент її комори. Збирайте мертвих в купи, як снопи, хай не лишиться від неї і останку.

27. Забийте всіх її волів, віддайте різникові. Тож горе їм, бо їхній день, час покарання їхнього настав.

28. Лунає голос втікачів із Вавилона, в Сіоні сповіщає про відплату Господа Бога нашого. Помста Його за те, що вавилоняни зганьбили храм Його.

29. Збирайте лучників на Вавилон, скликайте всіх, хто луки напинає. Довкола оточіть її, щоб не втекла. Уповні відплатіть за все, що учинила, бо проти Господа постала, проти Святого Ізраїлю».

30. «Тож всі її найкращі юнаки поляжуть на майданах, всі воїни її замовкнуть того дня», — Всевишній каже.

31. «Поглянь, Я проти тебе, о пихата, — Господь каже, Всемогутній наш Господь, — бо день настав, настав той час, коли тебе скараю.

32. Спіткнеться бунтівник, впаде, ніхто її не підведе. Я запалю вогонь по всіх її містах, він пожере усіх довкола».

33. Ось що Господь Всемогутній каже: «Пригноблено синів Ізраїля і Юдеї, усі, хто їх в полон забрав, тримають їх і відмовляються їх відпускати.

34. Та Визволитель їхній дужий, ім’я його Господь Усемогутній. Напевно Він розгляне їхню справу, та так, що край Свій змусить Він зрадіти, не буде спокою у вавилонян».

35. «Меч проти вавилонян, — так Господь каже, — на всіх, хто мешкає у Вавилоні: і на князів її, й на мудреців.

36. Меч на її лжепророків, щоб їх перетворить на дурнів. Меч на її воїнів могутніх, щоб винищити їх.

37. Меч на коней її й колісниці, на всю мішанину народів, бо стануть вони налякані, мов жінки. Меч знищить скарби її, їх пограбують.

38. Меч знищить води її й висохнуть вони, бо це земля бовванів, тож збожеволіють вони від жаху.

39. І житимуть там дикі звірі й шакали, і страуси мешкатимуть там. Ніхто там не оселиться повік, ніхто не житиме з прийдешніх поколінь».

40. «Так само, як Господь спалив Содом й Ґоморру, і їхні довколишні міста, та винищив усіх людей, що мешкали у них, — Господь каже. — Так жоден тут не житиме, ніхто сюди не прийде.

41. Народ надходить з півночі, народ великий, царі численні разом постають з усіх кінців землі.

42. Вони тримають луки й списи. Вони жорстокі і немилосердні. Голос їхній реве, наче море, коли вони на конях мчать. Вишикувані вони, як воїни для битви проти тебе, Вавилон.

43. Цар Вавилона довідався про них, і руки в нього від жаху заніміли. Смуток охопив його, біль, мов при пологах».

44. Всевишній каже: «Як лев виходить з чагарів Йордану на рясні пасовиська, та худоба вмить тікає, так вмить Едом Я прожену з землі його. Хто ж той обранець, кого на це призначу? Хто Мені рівня? Хто викличе Мене? Який пастух переді Мною встоїть?»

45. Тож слухайте Господню пораду, яку дає Він Вавилону, що Він замислив проти краю вавилонян: «Найменших із отари заберуть, спустошить їхнє пасовисько Він за все, що наробили.

46. Від галасу, що Вавилон здобуто, здригнеться край увесь, поміж народів пролунає новина, що Вавилона більш немає».