Єремія 52 UMT

1. Седекії був двадцять один рік, коли він став царем Юдеї, і правив він протягом одинадцяти років. Його матір звали Гамутал, дочка Єремії. Була вона родом з Ливни.

2. Він чинив зле в очах Господа, так само, як Єгояким чинив.

3. Тому Господь так розгнівався на Єрусалим і на Юдею, що геть їх відкинув. Седекія повстав проти царя Вавилона.

4. Тож на дев’ятому році правління Седекії, на десятий день десятого місяця Навуходоносор, цар вавилонський, виступив з усім військом проти Єрусалима. Він узяв місто в облогу, збудувавши навколо нього вали.

5. Місто було в облозі аж до одинадцятого року правління царя Седекії.

6. На дев’ятий день четвертого місяця облоги, голод став таким нестерпним, що у місті не лишилося ні крихітки їжі.

7. Того дня мур міста було проломлено, і все ізраїльське військо вночі втекло через пролом між двома стінами біля царського саду, прямуючи до Арави, хоча вавилоняни й тримали облогу міста.

8. Але вавилонське військо погналося за царем наздогнало Седекію в степах єрихонських, а усі ізраїльські воїни порозбігалися від нього.

9. Його схопили й привели до царя Вавилону у Ривлу, у землі Гамат, де він проголосив йому вирок.

10. Навуходоносор у Ривлі стратив синів Седекії на його очах, а також стратив усіх можновладців Юдеї.

11. Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона, де й кинув у в’язницю аж до самого дня його смерті.

12. Десятого дня п’ятого місяця, дев’ятнадцятого року царювання Навуходоносора, вавилонського царя, до Єрусалима прийшов представник вавилонського царя Невузарадан, який командував царською охороною.

13. Він спалив Господній храм, царський палац і всі будинки в Єрусалимі, та кожен важливий будинок було спалено вогнем.

14. Вавилонське військо, очолюване командиром охорони, зруйнувало мури довкола Єрусалима.

15. Командир охорони Невузарадан захопив у полон усіх людей, які ще залишалися на той час у місті разом з залишками ремісників, а також всіх тих, перейшов на бік вавилонського царя.

16. Та Невузарадан залишив декого з найбідніших людей краю, щоб ті працювали на виноградниках та полях.

17. Вавилоняни порозбивали у Господньому храмі бронзові стовпи, поставці й бронзове Море, яке на них трималося. Всю цю бронзу вони вивезли до Вавилона.

18. Вони також захопили з собою горщики, лопатки, ножиці для обрізання гноту, кропильниці та весь бронзовий посуд, що використовувався у храмі під час відправи.

19. Командир царської охорони позабирав всі золоті і срібні казани, кадильниці, келихи, тарелі, світильники, мисочки й чаші.

20. Щодо двох стовпів, одне Море та дванадцяти бронзових биків, що були під ним, й рухливі поставці, зроблені Соломоном для Господнього храму, то бронзу всіх цих предметів зважити було неможливо.

21. Кожен із стовпів досягав вісімнадцять ліктів заввишки, дванадцять ліктів довкола, а завтовшки по краю — чотири пальці.

22. Капітелі стовпів зроблено було з бронзи, п’ять ліктів заввишки, мереживо й гранатові плоди довкола всієї капітелі виготовлені були з бронзи. Друга колона і плоди гранату були такі самі.

23. На них було дев’яносто шість плодів гранату, а всього по сітці їх було сто.

24. Начальник царської охорони захопив у полон первосвященика Сераю, головного священика Софонію і ще трьох охоронців брам.

25. А з тих, хто ще залишився в місті, він узяв військового командира та сімох царських вельмож. Він також узяв писаря який був начальником служби набору до війська краян і шістдесят чоловік з місцевих.

26. Невузарадан, командир царської охорони, забрав їх з собою й привів до царя Вавилона в Ривлу.

27. У Ривлі, в Гаматській землі, Навуходоносор віддав їх на смерть. Отак пішла Юдея зі своєї рідної землі в полон.

28. Ось кількість людей, яких Навуходоносор вислав з Юдеї: на сьомому році — три тисячі двадцять три юдеї;

29. на вісімнадцятому році правління Навуходоносора — вісімсот тридцять дві душі з Єрусалима;

30. на двадцять третьому році правління Навуходоносора, Невузарадан, начальник охорони, вислав сімсот сорок п’ять юдеїв. Разом було їх чотири тисячі шістсот чоловік, яких забрали в полон.

31. На тридцять сьомому році вигнання царя Юдеї Єгояхина, двадцять п’ятого дня дванадцятого місяця Евіл-Меродах став царем Вавилону. Він помилував Єгояхина, царя Юдеї, і визволив його з в’язниці.

32. Він прихильно з ним розмовляв й дав йому почесне місце — вище, ніж іншим царям, які були з ним у Вавилоні.

33. Отак Єгояхин скинув одяг в’язня й до кінця своїх днів завжди сидів за царським столом.

34. День у день цар вавилонський давав Єгояхину постійне утримання, аж до самісінької смерті.