Єремія 6 UMT

1. Сини Веніаминові, втікайте в безпечне місце і подалі від Єрусалима. Сурміть у сурму в Текоа, і прапор підніміть над Бет-Гаккеремом. Лихо і погибель з півночі ідуть.

2. Я винищу дочку Сіону, вродливу й витончену.

3. З отарами своїми пастухи чужі йдуть проти неї. Поставили довкола вже намети, кожен дбає про займище своє.

4. Готуйтеся до битви проти неї. Вставайте, виступаємо опівдні! О горе нам, бо день уже пройшов і довшають уже вечірні тіні.

5. Вставайте, наступаємо вночі, зруйнуймо мури єрусалимські!

6. Бо саме так каже Господь Всемогутній: «Зрубайте всі дерева навкруги Єрусалима, насипте навпроти стін її вали, бо на кару заслуговує вона, тому що до краю сповнена насильством!

7. Так, як криниця зберігає води свіжість, так і Єрусалим береже гріхи свої. Насильство й руйнування в ній, хвороби й виразки завжди переді Мною.

8. Бережися, о Єрусалиме, щоб від тебе Я не відвернувся, щоб не перетворив тебе на пустку».

9. Ось що каже Господь Всемогутній: «Вони дощенту обберуть всіх тих, хто ще в Ізраїлі залишиться, так само, як ґрона оббирають з винограду. Перевіряють кожну гілку знову, як роблять це винограду збирачі.

10. До кого мушу говорити Я, кого застерігати мушу? Хто буде слухати Мене? Закриті вуха в них, вони нездатні приділить увагу. Господнє слово — ніби жарт для них, вони його почуть не хочуть.

11. Вже переповнений Господнім гнівом я, його утримувати в собі я вже стомився. О Господи, вилий його на дитину на вулиці, на хлопчиків юрбу, що між собою розмовляють, навіть на чоловіка з жінкою або на старую з старим.

12. Будинки їхні іншим віддадуть разом з полями і жінками, бо руку Я заніс над цим народом». Так каже Господь.

13. «Бо справді кожен з них: від злидня і до пана — всі тільки й дбають про наживу незаконну. І від пророка до священика — всі брехуни.

14. Вони лікують хворий дух Мого народу, як легковажно кажуть: „Все гаразд!” Коли насправді, геть, нема гаразду.

15. Ганьба їм, бо вони мерзенну річ вчинили. Та ж не соромляться вони того, бо взагалі їм сором невідомий. Тож упадуть вони разом з всіма, хто мусить впасти, коли прийду карати їх», — Господь каже.

16. Ось що Господь каже: «Ідіть дорогами, розпитуйте й шукайте шляхи часів далеких. Питайте де є стара путь. Тим шляхом ідіть і знайдіть для себе спокій, але вони сказали: „Не підем ми туди”.

17. Поставив я над вами вартових, сказавши: „Дослухайтеся звуку сурм!” Вони відповіли: „Не будемо слухати!”

18. Тож слухайте, народи, й знайте свідчення того, що буде з ними.

19. Земле, почуй! Наведу на народ цей біду, на яку заслужили вони своїми лихими думками, бо слів Моїх не слухають, а Мій Закон зневажили вони.

20. Навіщо Мені запашне куріння, що надходить з Шеби, навіщо зілля із земель далеких? Я не приймаю ваших подарунків, не до вподоби Мені жертви ваші».

21. Тож ось що Господь Бог каже: «Поставлю Я народу цьому перешкоди, і будуть спотикатися вони завжди. Батьки й сини разом, сусід з приятелем — усі загинуть».

22. Ось що каже Господь: «Народ великий піднімається на півночі, і йде з віддалених кінців землі.

23. Всі воїни в руках уже тримають лук і спис, вони жорстокі і не мають милосердя. Вони звучать, немов могутнє море, коли на конях їдуть верхи. Постали, як один, до бою проти дочки Сіону.

24. Ми звістку цю почули, і зомліли руки. Нас туга охопила, біль, мов муки жінки при пологах.

25. Не виходьте в поле, не ходіть дорогою, бо ворог має меч — повсюди небезпека.

26. О, дорогий народе, одягнися в рам’я, і попелом себе посип в знак суму. Тужи, мов твій єдиний син помер, і гірко голоси, бо руйнівник прийде.

27. О Єреміє, Я тебе поставив тим, хто випробовує метал, щоби випробував ти Мій народ, та стежив за життям їх повсякденним.

28. Усі вони бунтівники запеклі, розносять наклепи по всіх усюдах. Мов мідь позеленіла, мов заіржавіле залізо, вони покриті іржею та брудом.

29. Міхи роздмухують вогонь, виходить оливо з горнила, та це очищення, то марна річ, бо гріх невилучений залишився.

30. Людей цих зватимуть „нещирим сріблом”, адже Господь відмовився від них».