Єремія 7 UMT

1. Ось слово, що було Єремії від Господа:

2. «Стань у брамі храму Господнього й оголоси там слово це: „Всі юдеї, що входять крізь браму молитися Господу, слухайте послання Господа.

3. Ось що Всевишній Господь, Бог Ізраїлю, каже: „Виправте путі ваші і вчинки, тоді дозволю вам жити на цій землі.

4. Не покладайтеся на хибні слова, на хибні обіцянки, яких не можна виконати, мовляв: „Оце є храм Господній, храм Господній, храм Господній”.

5 6. Бо якщо ви справді виправите путі ваші, чесно поводитиметесь один з одним, якщо не утискатимете чужинців, сиріт та вдів і не проливатимете крові безвинних у місці цьому, та не поклонятиметесь богам іншим, що лихо вам приносять, тоді дозволю Я вам жити на цій землі, яку дав Я батькам вашим на віки вічні.

8. Та ви покладаєтеся на облудні обіцянки, що не можуть вам стати у пригоді.

9. Ви будете красти й убивати, чинити перелюб, присягати брехливо, кадити ладан перед Ваалом, поклонятись іншим богам, яких ви не знаєте?

10. А тоді приходите, стаєте перед храмом оцим, що носить ім’я Моє, і питаєте: „Чи нас урятовано, щоб могли ми й надалі вершити всі гріхи потворні?”

11. Невже цей храм, що носить ім’я Моє, став розбійницьким кублом для вас? Я Сам переконався, що це так”». Так Господь каже.

12. «Але ж підіть до святого місця мого в Шило, де Я вперше оселив ім’я Своє, і подивіться, що я зробив з ним за всі гидоти, скоєні Моїм народом ізраїльським.

13. І зараз, оскільки ви все це чините, — каже Господь, — хоч і звертався Я до вас постійно, але ви не слухали Мене, Я кликав вас, та ви не озивалися.

14. Тож із храмом, який ім’я Моє носить і на який ви покладаєтесь, який Я дав вам і батькам вашим, Я зроблю те ж саме, що зробив Я з Шило.

15. Зречуся вас, як зрікся всіх братів ваших, усього народу Ефраїма.

16. А щодо тебе, Єреміє, не молися за народ цей і не заступайся за нього. Молитву не твори, бо вона до мене не дійде, бо не почую Я тебе.

17. Хіба ж не бачиш ти, що вони коять у містах Юдеї й на вулицях Єрусалима?

18. Діти хмиз збирають, батьки розпалюють вогонь, жінки замішують тісто, щоб пироги пекти цариці небесній, і приносять ливні жертви іншим богам, щоб Мене розгнівати».

19. «Та чи розгнівають вони Мене? — Каже Господь. — Хіба що себе, накликаючи ганьбу на власну голову?»

20. Тож ось що Господь Бог каже: «Мій гнів і лють Моя виллються на землю цю і на людей, і на худобу, й на дерева, й на поля, і на плоди земні: все загориться, і не загасити його буде».

21. Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Додайте всеспалення до ваших жертв і їжте м’ясо.

22. Кажу це, бо не промовляв Я до батьків ваших і не заповідав їм, коли з Єгипту вивів, щодо всеспалення і жертв».

23. Але Я дав їм такий наказ: «Слухайте голос Мій, тоді Я Богом вашим стану, а ви — Моїм народом. І будете робити те, що Я вам накажу, тож це вам буде на добро.

24. Але ж діти Ізраїлю не слухали й уваги не звертали, і йшли за порадами своїх лихих сердець. Вони повернулися не обличчям, а спиною до Мене».

25. З того дня, як вийшли батьки ваші з землі Єгипетської, аж донині Я знову й знову, день у день, посилав слуг Моїх, пророків до вас.

26. Але вони не слухали мене, уваги не звертали. Вони уперто чинили Мені опір й грішили більше за батьків своїх.

27. Ти, Єреміє, донесеш це слово до них, але вони не слухатимуть тебе. Ти кликатимеш їх, вони тобі не обізвуться.

28. Ти скажеш їм: «Це той народ, що не підкоряється Господу Богу своєму і науки не приймає. Віра загинула, зникла з їхніх уст».

29. Своє волосся обстрижи і викинь геть, і на уста поклич журливу пісню. В жалобі розімкни уста. Кажу так, бо Господь відмовився від цього покоління і покинув його; це покоління люті Господньої.

30. «Кажу це, бо народ юдейський вчинив таке, що Я за гріх вважаю, — каже Господь. — Вони поставили своїх бовванів у храмі, що носить ім’я Моє, щоб опоганити його.

31. Вони звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гінном, щоб палити своїх синів і дочок у вогні. Це те, чого Я не заповідав, і навіть не мав на гадці.

32. Тож час настає і люди вже не скажуть: „Тофет і долина Бен-Гінном”. Натомість люди казатимуть: „Долина вбивства”. Й ховатимуть вони померлих у Тофеті, поки місце буде.

33. І мертві народу цього стануть поживою для птахів небесних та звірів земних. І нікому буде їх прогнати.

34. Я припиню звуки радості й свят, голос молодого й голос молодої в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима. Кажу так, бо край цей стане пусткою».