Єремія 8 UTT
1. У той час, — говорить Господь, — винесуть кості царів Юди і кості їхніх володарів, і кості священиків, і кості пророків, і кості тих, хто жив у Єрусалимі, з їхніх гробниць
2. і провітрюватимуть їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усіма зірками, і перед усім небесним військом, — перед тим, що вони полюбили, чому вони служили, за чим вони пішли, чого трималися і чому поклонялися. Вони не будуть оплакані й не будуть поховані, а будуть за прообраз на поверхні землі,
3. бо вони обрали смерть радше, ніж життя, — усім, хто залишився, хто залишився з того роду, на всякому місці, куди тільки їх вижену.
4. Адже так говорить Господь: Хіба той, хто впаде, не встає? Чи той, хто ухилиться, не повертається?
5. Чому відвернувся Мій народ безсоромним відверненням, і вони укріпилися в їхній постанові та не забажали повернутися?
6. Сприйміть і послухайте! Чи не так скажуть: Немає чоловіка, який кається у своєму злі, кажучи: Що я вчинив? Спинився бігун від свого бігу, як спітнілий кінь у своєму іржанні,
7. і лелека в небі пізнав свій час, голуб і ластівка, молодий горобець стерегли час їхнього прильоту, а Мій народ не пізнав Господніх присудів.
8. Як говорите: Ми мудрі, і з нами є Господній закон? Надаремно! Погана тростина була в писарів!
9. Мудрі засоромилися, злякалися і були схоплені, бо знехтували Господнім словом. Яка в них мудрість?
10. Через це дам їхніх жінок іншим, а їхні поля — тим, які успадковують,
13. і зберуть їхній врожай, — говорить Господь. Немає винограду на виноградній лозі, і немає смоківниць на фігових деревах, і навіть листя облетіло.
14. Чому ми сидимо? Зберіться, і ввійдемо в укріплені міста, і будьмо відкиненими, адже Бог нас відкинув і напоїв нас жовчною водою, бо ми згрішили перед Ним!
15. Ми налаштувалися на мир, та не було добра, — на час лікування, і ось біда!
16. З Дану почуємо голос його жвавих коней, від голосу іржання при їзді його кіньми здригнулася вся земля. І прийде, і пожере землю та її повноту, місто і тих, хто в ньому живе.
17. Тому що ось Я посилаю на вас зміїв, які спричиняють смерть, на яких немає заклинання, і вони покусають вас.
18. Вони невиліковні з болем вашого розгубленого серця.
19. Ось голос дочки Мого народу із землі здалека: Хіба Господь не перебуває в Сіоні? Хіба цар — не там? Чому викликали в Мене гнів своїми різьбленими божками і чужими марнотами?
20. Минуло літо, завершилися жнива, а ми не врятовані.
21. Я почорнів через побиття дочки мого народу. Труднощі мене здолали, — болі, як у тої, яка народжує.
22. Хіба немає мазі в Ґалааді, чи там немає лікаря? Чому не прийшло оздоровлення дочки мого народу?
23. Хто дасть моїй голові воду і моїм очам — джерело сліз, і оплакуватиму мій народ вдень і вночі, побитих у дочки мого народу?