Єремія 9 UMT
1. Чом в голові моїй води не повно? Чом око моє не джерело сліз? Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати за тими із моїх людей, кого понищено було.
2. Хто дасть мені притулок у пустелі, щоб кинуть мій народ і геть піти, бо всі вони — невірні й повернулись проти Бога.
3. «Язик у них, мов лук, стріляє брехнею. Підступність в краї розвелась, люди від зла до лиха переходять. Мене ж і знать не хочуть», — каже так Господь.
4. «Не вір сусідові, не довіряй брату, бо кожен брат — шахрай, а сусід — наклепник.
5. Кожний своєму сусіду бреше, говорить неправду. Народ Юдеї, ви, язик навчивши вимовлять брехню, втомилися, немає більше сил говорить правдиво.
6. Одна біда зміняє наступну, а за брехнею іде лжа; вони Мене не хочуть знати», — Всевишній каже так.
7. Тож ось що Всевишній Господь каже: «Коваль розжарює залізо, щоб взнати, чи чисте був воно. Та Я також випробуватиму Юдею, немає іншого путі, бо грішний Мій народ.
8. Язик їхній — загострена стріла, із їхніх уст самий обман злітає. З сусідом кожен дружньо розмовляє, а сам лише роздумує про те, як засідку йому наготувати.
9. За все це Мені слід їх покарати. Хіба не мушу відплатити Я цьому народу?» Каже так Господь.
10. Здійму я плач і голосіння по горах й жалобу по пустельних пасовиськах, бо їх спустошено, ніхто вже там не ходить, й туди не долітає рев худоби. Птахи небесні й звірі повтікали.
11. Каже так Господь: «Єрусалиму бути купою каміння і шакалів лігвом. Я оберну міста Юдеї на руїни».
12. Хто той мудрець, що може зрозуміти це? І той, до кого промовляв Господь, нехай пояснить, чому цей край зруйновано, спустошено, немов пустелю, де ніхто не ходить.
13. Господь каже так: «Бо відцуралися діти Юдини Мого Закону, що Я його поставив перед ними. Вони не слухались того, що Я казав, й не діяли, як вимагав Закон.
14. Натомість вперто йшли своїм шляхом, йшли за Вааловими бовванами, як їхні пращури їх навчили».
15. Тож ось що Всевишній Господь Бог Ізраїлю каже: «Я змушу цей народ полин гіркий їсти, примушу їх отруту пити.
16. І Я розсію їх поміж народів тих, що ні вони, ані батьки не знали їхні. Пошлю Я гострий меч на них, поки не вигублю їх вщент».
17. Ось що Всемогутній Господь каже: «Збагніть, що має статися, покличте голосильниць, покличте тих жінок що вправно роблять це, нехай вони прийдуть!
18. Нехай мерщій вони приходять, нехай над нами здіймуть голосіння тоді стікатимуть сльозами очі наші, хай сльози струмуватимуть з повік.
19. Бо чути голосіння із Сіону. Як вигублено нас! Як нас принижено, ми мусим кинути цей край, бо вороги понищили оселі наші.
20. Почуйте слово Господа, жінки, хай ваші вуха сприймуть те, що каже Він. Навчіть своїх дочок лементувати, й хай кожна дівка знає як голосить ці похоронні плачі.
21. Бо смерть вже увійшла крізь наші вікна, зайшла в палаци наші, аби вигубити всіх: дітей на вулиці, і молодь на майданах».
22. Скажи: «Ось що Господь каже: „Тіла людей поляжуть в чистім полі, наче гній, немов снопи, що після жнив лишились, коли нема кому збирати їх”».
23. Ось що Господь каже: «Нехай же мудрий не вихваляється мудрістю своєю, і дужий хай не вихваляється силою лихою, нехай не вихваляється златом багатій.
24. Але хай той, хто хвалиться, вихваляється ось чим: тим, що розуміє і знає Мене, що Я — Господь, Той, Хто творить милість, справедливість і праведність на цій землі, бо до вподоби вони Мені». Так каже Господь.
25. «Ось настають дні, — Господь каже, — коли Я покараю кожного, хто хоч і обрізаний, але необрізаний у серці своєму.
26. Єгипет і Юдея, і Едом, і аммонійці, Моав, і всі, люди, які не належать до дітей Ізраїлю, хто живе в пустелі: всі народи — необрізані по плоті, а всі ізраїльтяни — необрізані в серці своїм».