Йов 13 UMT

1. «Усе це бачило насправді моє око і вухо чуло й осягнуло до кінця.

2. І знаю достеменно я те саме, що й вам відоме, бо я не нижчий, аніж ви.

3. Але хотів би я до Всемогутнього звернутись посперечатися у своїй справі з Ним.

4. Нікчемність вашу ви брехнею готові покривати; ви, як лжелікарі, що к лікуванню не придатні, всі ви — цілителі й лікарі нікчемні.

5. А хто вас змусив мовчати, тоді б на мудреців були ви трохи схожі.

6. Послухайте, які переконання маю, прислухайтесь до доказів моїх.

7. Чи будете неправду говорити Богу, чи будете в оману вводити Його?

8. Покажете, що ви Його служаки ревні, чи почнете скаржитися Богу?

9. Якщо пошле випробування, то чи будете ви раді? Чи будете брехати Йому, як смертному якомусь?

10. Звичайно, Бог поправить вас, якщо ви віддані Йому в душі.

11. Коли Він постає велично перед вами, чи то не лячно, чи не огортає жах нараз?

12. Вся ваша мудрість непотрібна, як той попіл, всі відповіді ваші марні.

13. Замовкніть, дайте говорить мені, а далі вже як буде.

14. Чому терзаю я зубами тіло, чому рукам своє життя ввіряю?

15. Він, звісно, може вбити мене. Надії марні. І все ж я захищатимусь перед Його лицем.

16. У цьому мені бачиться рятунок, адже безбожники не сміють віч-на-віч стати перед Богом.

17. Послухайте уважно, що кажу, що хочу я донести в ваші вуха.

18. Я впевнений, я гідний виправдання, ось гляньте, які докази зібрав.

19. Якщо знайдеться той, хто вину мою докаже, тоді замовкну я навік.

20. Однак Тебе благаю, Боже: лиш два послаблення мені зроби. Погодишся, тоді не буду я ховатися від Тебе.

21. Прийми Свою правицю з мене, і перестань наводить жах.

22. Тоді поклич, у мене відповідь готова, або дозволь мені сказати, а потім будеш говорити Сам.

23. Які гріхи і злочини я маю? Скажи, де я згрішив, коли закон порушив?

24. Чому від мене лик ховаєш Свій? Чом мене ворогом Своїм вважаєш?

25. Хіба листок, що вітер котить, станеш доганяти? Чи переслідувати суху соломинку почнеш?

26. Ти ж гострі звинувачення мені кидаєш і змушуєш страждати за юнацькі помилки.

27. В кайдани ноги Ти мені скував поставив варту на моїх дорогах. Де слід мій, там чатуєш Ти.

28. А чоловік цей гасне, мов гнила колода, як те вбрання, що сточене на порох міллю».