Йов 17 KUL

1. Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

2. Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

3. О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

4. Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

5. Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

6. Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

7. Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

8. Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

9. І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

10. Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

11. Днї мої вже уплили, думи мої - думи дорогі серцю - вони розбиті.

12. Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

13. Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб - домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

14. Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

15. Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

16. У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.