Йов 17 UMT

1. «Мій дух понищено, життя поволі гасне, могила — ось на мене що чекає.

2. Усяк мене на глум здіймає, а я лише дивлюся, як зрадливо мене шпиняють.

3. Прийми, о Боже, безневинності обітницю мою, бо хто, крім тебе, це підтвердить може?

4. Ти запечатав розум їм, відняв здоровий глузд, тому від них не жди пошани.

5. Існує істина, що заради друга можна й про дітей забути; однак всі мої друзі, зрадою відмінні, війною на мене йдуть.

6. Бог мене виставив на посміховисько юрбі. І кожен у лице мені плює.

7. На очі сльози набігають так, що ледве бачу, від голоду вже перетворився я перетворився я на тінь.

8. Вражає праведних людей мій жалюгідний стан, тому невинні постають проти безбожних.

9. Людина віддана не схибить з обраного шляху, зміцниться той, у кого чисте є сумління.

10. Ідіть усі у наступ знову, немає мудреця між вами, щоб звинуватити мене, я не знайду такого.

11. Життя скінчилося, зруйновані всі вимріяні серцем наміри й бажання.

12. Змішалось все у них: їм день як ніч, а морок світлом виглядає.

13. Якщо Шеол бажаю мати за притулок і розстеляти ліжко в темряві могильній,

14. якщо кажу могильній ямі, що вона мені за батька, а червам — що вони мені за матір чи сестру,

15. то де тоді живе моя надія, хто сподівань моїх побачить може слід?

16. Чи спуститься вона до брам Шеолу, чи нам разом судилося перетворитися на порох?»