Йов 21 UMT

1. Тоді сказав Йов:

2. «Послухайте, що вам кажу, уважно, нехай це буде втіхою для вас.

3. Прошу вас потерпіти і дати мені сказати, коли я виговорюсь, можна збиткуватися з мене.

4. А щодо мене, то чи я жаліюсь на людину? Чому б мені не бути нетерплячим?

5. На мене гляньте, подивуйтесь і з переляку рот закрийте.

6. Коли я думаю про це, то я жахаюся, і мене всього трясе.

7. Чому, старіючи, з роками нечестивці набирають сили?

8. Оточені вони нащадками своїми, їх внуки крутяться у них перед очима.

9. У домі їхньому спокійно і безпечно, і Божий гнів їм зовсім не страшний.

10. Бугай у них запліднює корів невтомно, виношує і тілиться корова у належний час.

11. Вони своїх дітей, немов овечок, відпускають гратись. Танцюють дітлахи, стрибають.

12. Вони співають, тамбурина й арфи звук почувши, і веселяться, як сопілка озветься.

13. На схилі літ живуть вони заможно і швидко та без болю йдуть в Шеол.

14. Вони говорять Богу: „Дай нам спокій, бо ми не хочемо знання Твоїх шляхів.

15. Ну, хто такий той Всемогутній, щоб Йому служити? Що матимемо з того, що Йому молитись будем?”

16. Звичайно, не в руках злостивих їх багатство, і я не поділяю їхніх міркувань.

17. Як часто той світильник нечестивця гасне? Як часто падає на їхні голови нещастя? Як часто, гніваючись, Бог карає їх нещадно?

18. Вони беззахисні, як соломинка на швидкому вітру, немов полова, що її кружляє вітроган.

19. Ви скажете: „Нещастя Бог тримає для синів, нащадків нечестивця”. А я скажу вам: „Хай злостивцеві відплатить Бог, щоб знав нещасний”.

20. Нехай би очі його бачили, як сам же він конає, хай знав би силу гніву Всемогутнього.

21. Тому що дім, сім’я хіба йому потрібні, коли вже лік життя іде на дні?

22. Чи вчити Бога, як вирішує Він сам, кого підносити найвище.

23. Цей в повнім розквіті вмирає, цілком спокійний і безпечний.

24. Тіло вгодоване, кістки міцні.

25. А той нещасний гірко помирає, не звідавши ніколи, що є щастя.

26. Ці двоє разом ляжуть в домовину, і знайдеться пожива червам.

27. Вам не сховати думок своїх від мене, не приховати, що ви плетете змову.

28. Тому що ви питали: „Де палац, в якому мешкає вельможний пан? Де той намет, в якому кривдники живуть?”

29. Хіба ви не про це питали перехожих, хіба не згодилися з їхніми словами,

30. що той, хто творить зло, спасеться від нещастя, що знайде порятунок в судний день?

31. Хто кинув у лице йому гіркі докори звинувачень? Хіба йому відплатить хтось за зло, яке він заподіяв?

32. Коли його несуть ховати, біля могили є кому стояти і оплакувати його.

33. Тож і земля такому буде пухом, і тисячі людей ітимуть за труною.

34. Як можете втішати пустослів’ям? Тож ваша відповідь нічим не допоможе».