Йов 27 UMT

1. По тому Йов вів далі мову:

2. «Поки існує Бог, Який позбавив справедливості мене, поки існує Всемогутній, що гіркотою мені душу отруїв,

3. наскільки вистачить мені дихання, наскільки Божий Дух мене тримати буде,

4. уста мої не вимовлять брехні, і з язика зрадливе слово не злетить.

5. Ні, вам я не скажу про вашу правоту, поки живий, не визнаю, що в чомусь схибив.

6. Невинність я відстоюю й не відступлюсь, поки живий, не матиму я докорів сумління.

7. Нехай зловмисниками будуть вороги мої, нехай несправедливі напади жорстокою карою відізвуться.

8. Адже яку надію матиме безбожник, коли відмовиться від нього Бог, коли Він забере життя у нього?

9. Хіба до Бога долітає крик про допомогу, коли страждання валяться раптово?

10. Чи ласку він знайде у Всемогутнього? Чи буде він звертатися щораз до Бога? Ні!

11. Пораджу дещо Вам про те, що в Божій владі, не приховаю намірів Усемогутнього від вас.

12. Авжеж, ви все це бачили самі. Чому тоді ведете марні балачки?

13. Для кривдника такою Божа воля є, ось що дістанеться від Всемогутнього злостивцю.

14. Якщо синів багато має він, то меч дістане їх; не буде вдосталь хліба у його нащадків.

15. Знайдуть хвороба й смерть усіх, хто після нього буде жити, не будуть вдови голосить за ним.

16. Хоча громадить срібло буде злодіяка, як пилюку, і назбирає одягу собі, мов глини,

17. нашиє він, та праведники зносять, і безневинні срібло розподілять.

18. Він розбудує дім свій, нетривке гніздо, як свій курінь будує сторож лиш на літо.

19. Багатим він лягає спати, але прокинеться убогим, розплющить очі вранці, а багатства вже нема.

20. Мов повінь, його страхи поглинають, вночі буремний вітер викрадає його.

21. Здіймає східний вітер бідолаху і несе, із дому вимітає його навіки.

22. Жбурляє й крутить без жалю у вирі, хоч як людина прагне врятуватись від стихії.

23. В долоні плеще і свистить шипить до Бога зі свого осідку».