Йов 29 UBIO

1. І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2. О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

3. коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

4. як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

5. коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

6. коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

7. Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

8. як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

9. зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10. ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11. Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12. бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13. Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14. Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15. Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16. Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17. Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18. І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19. для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20. Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21. Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22. По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23. І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24. Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25. Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!