Йов 29 UMT

1. І далі Йов пояснював:

2. «Хотів би я, аби життя моє текло, як в давні часи, коли мене беріг Господь.

3. Коли Його світильник наді мною сяяв, коли я йшов крізь морок за Його вогнем,

4. коли у розквіті я був, коли ще дружба Божа в моїм наметі мешкала,

5. коли ще Всемогутній був зі мною, коли я жив оточений синами,

6. коли мій кожен крок купався в молоці, коли зі скель мені текла олива,

7. коли виходив я до брами міста і на майдані місце посідав,

8. переді мною молодь розступалась, а сивочолі зводились на ноги,

9. коли вельможі при мені змовкали, і на вуста свої долоні клали,

10. коли правителів змовкали голоси і язики до піднебіння прилипали.

11. Вони хвалили все, що я казав, і кожен крок мій схвалювали дружно,

12. оскільки бідний люд я рятував, коли зверталися за поміччю до мене, коли підтримував безпомічних сиріт.

13. У злидні скинутий благословляв мене, і вдів серця від радості співали.

14. І праведність мені служила за вбрання, а справедливість за тюрбан мені була.

15. Я був очима для сліпого я був ногами для кривого.

16. Я для нужденних батьком був. Я навіть розбирав ті справи, яких не знав.

17. Злі приниження володарів спиняв я, й рятував слабкіших з рук гнобителя.

18. Тоді я подумки сказав: „Умру в своєму домі, я дні свої помножу, мов пісок”.

19. Моє коріння досягне води, роса нічна мої гілки зволожить.

20. Постійно сили будуть відновлятись, лишатиметься лук в моїх руках тугим.

21. Уважно прислухалися до мене всі і мовчки слухали, коли поради я давав.

22. Їм нічого було додати, мої слова живили їх, мов дощ.

23. Вони мене чекали, як дощу, роти, як на весняну зливу, спрагло розтуляли.

24. Коли я посміхався їм, не могли повірити, мій усміх дуже тішив їх.

25. Обрав для них я шлях і став главою, жив серед них, як цар зі своїм військом, як втішник для скорботних».