Йов 30 KUL

1. Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.

2. Бо й сила в руках їх - до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.

3. Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;

4. Щиплють лободу попід корчами, - ягоди ялівцю - се хлїб їх.

5. Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,

6. Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.

7. Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.

8. Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!

9. У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.

10. Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.

11. Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,

12. З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.

13. Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.

14. Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.

15. Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.

16. А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.

17. Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.

18. Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.

19. Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.

20. Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, - стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.

21. Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.

22. Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.

23. О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.

24. Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?

25. А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?

26. А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.

27. Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.

28. Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.

29. Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.

30. Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.

31. І цитра моя голосить, і сопілка ридає.