Йов 31 KUL
1. З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2. Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3. Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4. Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої?
5. Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, -
6. То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7. Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8. Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9. Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10. Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11. Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12. Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13. Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14. То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15. Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16. Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17. Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18. Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19. Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, -
20. Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21. Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22. То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23. Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24. Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25. Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26. Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе,
27. Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28. Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29. Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30. Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31. Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32. Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33. Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34. То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35. О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36. Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37. Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.
38. Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39. Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40. То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю - кукіль! І скінчились слова Йовові.