Йов 32 KUL

1. Як же ті три мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,

2. Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;

3. А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.

4. Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.

5. Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.

6. От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.

7. Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.

8. Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.

9. Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.

10. От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.

11. Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.

12. Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.

13. Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.

14. От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.

15. Полякались, мовчять, перестали говорити.

16. А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,

17. То я відкажу й виявлю мою думку.

18. Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.

19. Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.

20. Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.

21. Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,

22. Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!