Йов 37 UMT

1. «Коли я думаю про бурю ураганну, тріпоче серце і нерівно б’ється.

2. Прислухайтесь до грому голосу Його, послухайте, як гуркіт ллється з уст Його.

3. Він посилає блискавку, щоб освітила небо, заграва розлягається з кінця в кінець землі.

4. Гучний, величний голос Божий розсилає громи, ніхто не спинить гуркіт грому Божого.

5. Гримить чудовий голос Божий, вершить великі справи Він, яких ми осягнуть не в змозі.

6. Тому що снігу Він наказує: „На землю падай”. А зливі промовляє: „Дужче лий”.

7. Він кожного печаткою позначив, щоб всі могли довідатись, що Він зробив.

8. До лігва утікає все живе, щоб заховатись, пересидіти.

9. Із півдня налітає вітер штормовий, північні вітри холод принесуть.

10. Від подиху Бога утворюється лід і неосяжні води замерзають.

11. До того ж хмари Він наповнює водою, скрізь розсилає блискавки із них.

12. Кружляють небом хмарища важенні, виконуючи Боже повеління. Як Він бажає, над землею линуть.

13. Чи то заради покарання для землі, а, може, милості заради Він це зробив.

14. Про це послухай, Йове. Встань і поміркуй про чудеса Господні.

15. Чи знаєш ти, як хмарами керує Бог, як змушує вистрілювати блискавками небо?

16. Чи знаєш ти, як темні хмари розвіюються? Чи знаєш ти про неймовірні чудеса Того, Хто знає все?

17. Чи можеш ти, хто в одязі потіє, знати, чому південний вітер віє і змушує завмерти землю?

18. Чи можеш ти разом з Ним хмари розстилати, важкі, як дзеркало шліфоване латунне?

19. Скажи, що мусимо Йому сказати. Не можемо придумати нічого, бо не знаєм.

20. Хіба годиться перебивати Бога, щоб сказати самому? Це також безглуздо, як просити Бога смерті?

21. Отож ніхто не бачив світла, яскравого такого, як коли подує вітер і розвіє хмари, й очистить повітря, зробить прозорим його. Тоді яскравий жар приходить

22. із Зафона — те страшне й яскраве світло, що навколо Бога.

23. Не можем Всемогутнього ми осягнути, величний Він у силі, справедливості та правді. Він перед нами не звітує.

24. Тому Його й бояться люди, хоч Він на мудрагеля кожного і не зважає».