Йов 39 KUL

1. Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?

2. Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?

3. Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;

4. Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.

5. Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?

6. Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.

7. Сьміх - йому товпи міські, й не чує крику погонича,

8. По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.

9. А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?

10. Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?

11. Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?

12. Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?

13. Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?

14. Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,

15. Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;

16. До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;

17. Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;

18. (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його.

19. Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?

20. Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;

21. Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;

22. З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.

23. Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;

24. Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;

25. Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.

26. Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?

27. Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?

28. Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;

29. Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;

30. Орлята його пють кров, і де труп, там і він.

31. І говорив Господь дальше й сказав до Йова:

32. Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!

33. І відказав Йов Господеві й промовив:

34. Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.

35. Раз я говорив - та тепер говорити не стану; - навіть два рази, та більш не буду.