Йов 39 UBIO

1. Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

2. Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

3. коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

4. Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

5. Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв’язав ослу дикому пута,

6. якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

7. Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

8. Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

9. Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

10. Чи ти однорога прив’яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

11. Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

12. Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

13. Крило струсеве радісно б’ється, чи ж крило це й пір’їна лелеки?

14. Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

15. і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

16. Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

17. бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

18. А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

19. Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

20. Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

21. Б’є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

22. сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

23. хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

24. Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

25. При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

26. Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

27. Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

28. На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

29. ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

30. а його пташенята п’ють кров. Де ж забиті, там він.