Йов 41 KUL

1. Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.

2. Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?

3. Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!

4. Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!

5. Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?

6. Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його - страх-трепет, кругом зубів його страх!

7. Крепкі щити (тїло) його - се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;

8. Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;

9. Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.

10. Чхне він - аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;

11. З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.

12. З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.

13. Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.

14. Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.

15. Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.

16. Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.

17. Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.

18. Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.

19. Залїзо йому - солома, мідь - трюхле дерево.

20. Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі - се йому полова.

21. Друк - у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.

22. Каменюки під ним гострі, а він лежить на зуб'ї в грязї.

23. Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська - неначе кипуче мастило.

24. За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.

25. Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.

26. Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.