Йов 41 UMT

1. «Чи можеш ти Левіафана на гачок зловити, а чи зв’язати йому мотузкою язик?

2. Хто може в ніздрі йому вселити мотузку, його щелепи проколоть гачком?

3. Чи буде він просить пощади в тебе, а чи улещувати тебе почне?

4. Чи укладе з тобою перемир’я, чи візьмеш ти його на все життя слугою?

5. Чи будеш з ним, неначе з птахом, гратись, чи зв’яжеш, щоб дівчата молоденькі забавлялися?

6. Чи зможуть виторгувати його купці, чи розітнуть його й поділять між собою?

7. Чи вдасться його шкіру дротиком проткнуть, чи голову йому ти гарпуном поцілиш?

8. На нього руки поклади і битву пригадай; не зробиш більше ти цього ніколи.

9. Даремні сподівання подолати його. Лиш глянувши на нього, вже впадеш від страху.

10. Нікому мужності не стане розлютить його. То хто ж повстане проти Мене?

11. Хіба було, щоб виклик Мені кинув хтось і не програв? Адже під небом все Мені належить.

12. Хіба Я не мовчатиму про мову його дужу, про переконливі його слова?

13. Хто може здерти з нього шкуру? Хто подолає його подвійний панцир?

14. Міцні щелепи хто йому розчепить з зубами, що на всіх наводять жах?

15. Його спина щитами рясно вкрита, немов печаттю, вони втиснуті надійно.

16. Одне до одного притулені близенько, що й вітер поміж ними не пройде.

17. Один приєднаний до іншого так міцно, що розділити їх нічим не можна.

18. Коли він чхне, то висікає блискавицю, а очі світяться, мов промені світанку.

19. Вогонь із пащі, мов із смолоскипа навколо нього іскри розсипає.

20. А ніздрі викидають клуби (пари), як пара рветься із паруючого киплячого казана.

21. Його дихання може полум’я роздмухати, із пащі виривається вогонь.

22. Велику силу має його шия, усі, хто її бачить, ціпеніють з жаху.

23. Всі складки шкіри зведені докупи, не проглядає поміж ними тіло.

24. У нього серце вилите, неначе камінь, мов жорна витесані для млина.

25. Бояться й грізні воїни, як він зводиться на ноги, його хвоста удари не дають їм влучити у ціль.

26. Не розсіче ту шкуру меч ніякий, бо відскочить, ні дротик, ні стріла, ні спис пробить її не зможуть.

27. Залізо — то для нього мов солома, а бронза — деревина трухлява.

28. Стріла його не змусить утікати, каміння, пущене з пращі, відскакує, немов полова.

29. Дубцем його огріти, мов полоскотати, він насміхається над кинутим у нього списом.

30. На череві у нього мовби гострі черепки лишають слід в болоті, як від плуга.

31. Він змушує глибоке море закипіть, мов юшка, бульбашки морем, як в киплячім маслі.

32. За ним по морю пінний слід блищить, немовби плесо вкрилось сивиною.

33. Немає рівних на землі йому, єдине це створіння, що не має страху.

34. На гордих він звисока поглядає, він — цар над усіма, хто пиху має».