Йов 41 UTT

1. Хіба ти його не бачив? Хіба ти не здивувався над сказаним про нього?

2. Хіба ти не побоявся, беручи до уваги те, що приготовлене Мною? Бо хто є той, котрий Мені протиставляється?

3. Чи хтось стане проти Мене і встоїть, хіба не вся піднебесна Моя?

4. Не мовчатиму задля нього, і слово сили помилує рівного собі.

5. Хто відкриє перед його одіяння? А в складку його панцира хто ввійде?

6. Хто відкриє брами його обличчя? Довкруги його зубів — страх.

7. Його нутрощі — мідні щити, а його зв’язки, наче камінь смарагд.

8. Один до одного пристають, і дух не пройде крізь нього.

9. Людина тісно пов’язана зі своїм братом, так і вони тримаються разом і не відділяться.

10. Коли він чхає, то спалахує світло, а його очі — вигляд ранньої зорі.

11. З його пащі виходять палаючі світильники і викидаються вогняні жаровні.

12. З його ніздрів виходить дим печі, що горить вогнем вугілля.

13. Його душа — тліюче вугілля, а з його уст виходить полум’я.

14. У його шиї замешкує сила, і знищення біжить перед ним.

15. М’язи його тіла зліпилися. Коли поливати його, він не порушиться.

16. Серце його міцне, наче камінь, воно стало, наче непорушне ковадло.

17. Коли він повертається, це страх чотириногим звірам, які скачуть по землі.

18. Якщо його зустрінуть списи, — нічого не зроблять піднятий спис і панцир.

19. Адже він вважає залізо за полову, а мідь — за гниле дерево.

20. Йому не завдасть шкоди мідний лук, а того, хто кидає каміння, він вважає за траву.

21. Тростиною вважаються молоти, і він висміює махання вогнем.

22. Його лежанка — гострі цвяхи, а все золото моря під ним, наче глина без міри.

23. Приводить до кипіння безодню, наче мідь, він море вважає за посудину з маззю,

24. а тартар безодні — за полоненого. Він вважає безодню за прохід.

25. На землі немає нікого, подібного до нього, створеного, щоб ним гралися Мої ангели.

26. Він бачить усе високе, і сам є царем усього, що у водах!