Йов 6 UBIO

1. А Йов відповів та й сказав:

2. Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

3. то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

4. Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п’є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

5. Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6. Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

7. Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8. О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

9. О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10. то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11. Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12. Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13. Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14. Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15. Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16. темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17. Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18. Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19. Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20. І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21. Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22. Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23. і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24. Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25. Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26. Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27. і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28. Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29. Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30. Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?