Йов 9 KUL

1. І відповів Йов і сказав:

2. Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?

3. А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.

4. Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?

5. Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;

6. Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;

7. Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає.

8. Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.

9. Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;

10. Творить великі дива, недовідні, безлїчні.

11. Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.

12. Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?

13. Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;

14. Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?

15. Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.

16. Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,

17. Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,

18. Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.

19. Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?

20. Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.

21. Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.

22. Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.

23. Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.

24. Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?

25. Днї мої хутші од гонця, - мчаться, не бачивши долї;

26. Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.

27. Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,

28. То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;

29. А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?

30. Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,

31. То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.

32. Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!

33. І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.

34. Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, -

35. А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.