Йов 9 UMT

1. Йов відповів:

2. «Я, звісно, розумію, так буває, але як можна буть невинним перед Богом?

3. На жодне з тисячі питань не зміг би відповісти Богу, якби й хотів посперечатись з Ним.

4. Бог — серцем мудрий, Всемогутній. Хто проти нього виступив, втратив своє життя.

5. Пересуває гори Він так, що ніхто й не знає, в Своєму гніві Він їх рушить.

6. Це Він трясе землею до основ її, та так, що стугонить усе навколо.

7. Сказати сонцю може Він, щоб не зійшло, а зорі сховати, щоб не світили.

8. Він Сам напнув небесну широчінь, по гребню хвиль морських він ходить.

9. Створив Він Ведмедицю, Оріон й Волосожар, створив сузір’я, що вершать свій шлях південним небом.

10. Витворює Він більше див, ніж можна уявити, і не злічить Його чудес.

11. Поглянь, Він наді мною йде, а я не бачу, проходить поряд, та я не відчуваю.

12. Хто може Богу протидіють, коли Він забирає щось? Хто сміє протирічить: „Що Ти робиш?”

13. Бог не вгамує Свого гніву, помічники Рагав і ті простерті під Його ногами.

14. Тоді що маю я Йому сказати, які слова я мушу підібрати?

15. Якби й невинний був я, все одно б мовчав; благав би тільки милосердя я в Заступника свого.

16. Якби звернувся навіть я до Нього, якби мені Він навіть відповів, я все одно не вірю, що почув би Він мій голос.

17. Це Бог на мене бурю насилає і ранить щораз дужче без причини.

18. Не встигну перевести дух, а вже нові печалі насідають.

19. Якщо про силу йдеться, то Він могутніший, звичайно. Якщо про справедливість, хто з Ним може позиватись?

20. Хоча я й невинний, та мої вуста знайдуть провину. Хоч не грішив, мене в крутійстві звинуватять.

21. Я безневинний, не турбуюся про душу. Життя своє ненавиджу.

22. У всіх єдина доля — всі вмирають. Тому я і кажу, що Бог веде і праведних, і грішних до одного кінця.

23. Якщо людну вб’є раптове лихо, чи насміхається Він із мук невинного тоді?

24. Панують на землі нечесні та злостиві, а Бог не розкриває правди суддям. Якщо не Бог, то хто це все вчинив?

25. Скоріше за гінця роки життя біжать, без радості, без щастя пролітають дні.

26. Вони пливуть, мов човен з очерету, немов орел, що падає на здобич.

27. Якщо скажу: „Забуду я свій біль, засяє усміх на моїм обличчі”, —

28. нічого це не змінить, мукам не кінець, бо знаю, що не спиниться Твій суд.

29. Господь вже звинуватив мене в чомусь, тому ж даремно гаяти зусилля, виправдовуючи себе!

30. Якби я талим снігом умивався і тіло з милом чисто вимив,

31. Ти б і тоді мене в брудну могилу кинув, і навіть одяг би зненавидів мене.

32. Бог — не один із нас, тому я виклик кинути Йому не можу, до суду позиватись я Його не поведу.

33. Нема нікого, хто б зумів між нами стати і вислухати нас обох.

34. Хто відвернув би жезл каральний Божий, щоб неминучий страх мене не їв.

35. Тоді б насмілився я все Йому сказати, бо не така вже боязка у мене вдача».