Йоїл 1 UMT

1. Слово Господа, що було Йоїлові, синові Петуїла:

2. «Старійшини почуйте це! Послухайте, всі люди краю! Чи так було колись за ваших днів чи за життя батьків ваших? Ні!

3. Розкажіть про це дітям своїм, а діти хай своїм розкажуть дітям, а їхні діти — всім прийдешнім поколінням.

4. Все, що летуча сарана лишила, то гусінь-сарана пожерла, усе, що гусінь-сарана лишила, стрибуча сарана пожерла, а що стрибуча сарана лишила, нищівна сарана пожерла.

5. Прокиньтеся, п’яні лідери, плачте й голосіть, ви, хто вином солодким впивається, бо скінчилося воно, більше не скуштувати вам його.

6. Народ могутній, незліченний вдерся в край мій. У нього зуби, наче зуби лева, у нього ікла, наче у левиці ікла.

7. Спустошення вони принесли в виноградник мій, перетворили фіґові дерева на обрубки, вони кору з них облупили, викинувши геть, і зробили білими галузки.

8. Голоси, мов наречена, вбрана у вереття, над своїм померлим нареченим.

9. Офіри й ливні жертви зникли з храму. Священики, Господні слуги, тужать.

10. Поля спустошено і висушено землю. Бо збіжжя спустошене, і висохло молоде вино, олія свіжа вийшла вся.

11. Сумуйте, хлібороби, голосіть, винороби, за ячменем та пшеницею, адже згнило у полі жниво.

12. І лози виноградні зів’яли й фіґові дерева. Гранати, навіть пальми й яблуні — усі дерева повсихали в полі. І справді, всохла радість між людьми.

13. Священики, вберіться у вереття й голосіть, тужіть усі, хто служить при вівтарі. Ввійдіть, слуги мого Бога, ніч перебудьте у веретті, бо хлібні жертви й ливні жертви вже не принесуть до храму Бога вашого.

14. Призначте піст, усю громаду скличте, зберіть старійшин і усіх людей до храму Господа Бога вашого, й до Господа взивайте.

15. Сумний то буде день, бо наближається вже день Господній. Він прийде, як могутня руїна від Всевишнього.

16. На ваших очах пропала вся їжа, а щастя і радість зникли з Божої оселі.

17. Ми посіяли насіння, але воно всохло під землею. Покинуто комори, розвалилися стодоли, бо зів’яло збіжжя.

18. А як реве худоба! Довкола никають стада, бо їм немає пасовиська, овець отари й ті вмирають.

19. О Господи, до Тебе я взиваю, бо зжер вогонь пасовиська в пустелі, спалило полум’я усі дерева в полі.

20. Навіть звірі польові, і ті потребують Твоєї допомоги, адже потоки всохли, вогонь пожер всі пасовиська у пустелі».