Іван 10 UMT

1. Ісус сказав: «Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, бо він хоче покрасти овець.

2. Хто ж йде через браму, той вівчар своєї отари.

3. Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону.

4. Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос.

5. Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу».

6. Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав.

7. І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець.

8. Всі ж, хто приходив до Мене — то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися.

9. Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно.

10. Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь.

11. Я — добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець.

12. Наймит — то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч.

13. Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.

14. Я — добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене.

15. Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець.

16. Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом.

17. Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову.

18. Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».

19. Після цих слів юдеї знову розділилися в суперечці.

20. Багато хто з них казав: «Він навіжений, то біс змусив Його втратити глузд. Навіщо ви Його слухаєте?»

21. Інші заперечували: «То не навіженого слова. Чи може навіжений сліпого зробити зрячим?»

22. Тим часом прийшло в Єрусалим свято Відновлення. Стояла зима.

23. Ісус походжав у храмі по Соломоновому ґанку.

24. Навколо Нього зібралися юдеї, та почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто».

25. Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім’я Отця Свого, свідчить на Мою користь.

26. Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви.

27. Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.

28. І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.

29. Мій Отець, Який дав їх Мені, — величніший за всіх. Тож ніхто не зможе вкрасти тих, хто йде за Мною з рук Отця Мого.

30. Отець Мій і Я — єдині».

31. Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його.

32. А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім’я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»

33. Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».

34. І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав, що ви боги?”

35 . Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав „богами”, а Святе Писання не відкинеш. Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: „Ти ганьбиш Бога”. І то лише тому, що Я сказав: „Я — Син Божий”.

37. Якщо Я не роблю того, що Отець Мій звелів Мені робити, тоді не вірте Мені.

38. Навіть якщо ви не вірите в Мене, то повірте хоча б у діла Мої. Так ви дізнаєтесь і зрозумієте, що Отець Мій — у Мені, а Я — в Отці Своєму».

39. Юдеї знову хотіли схопити Його, та не змогли цього зробити, бо Ісус не дався їм у руки.

40. Ісус знову вирушив на інший бік Йордану, на те місце, де раніше Іоан хрестив людей. Він залишався там, і

41. багато людей приходило до Нього, кажучи: «Іоан не здійснював ніяких чудес, та все, що казав він про цього Чоловіка — правда!»

42. І багато з тих, хто був там, повірили в Нього.