Іван 10 UTT

1. Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник,

2. а хто входить дверима, той пастир овець.

3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх.

4. Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;

5. за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу!

6. Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.

7. Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець.

8. Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх.

9. Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько.

10. Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали.

11. Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець.

12. Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець];

13. [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає.

14. Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене;

15. як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець.

16. Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.

17. Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її.

18. Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.

19. Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.

20. Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його?

21. Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?

22. Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима.

23. Ісус ходив у храмі — в притворі Соломона.

24. Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відкрито!

25. Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене.

26. Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець,

27. [як Я вам сказав]. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,

28. і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук.

29. Мій Отець, Який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [Мого] Отця.

30. Я і Отець — Ми одне!

31. І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати.

32. Ісус відповів їм: Багато добрих діл показав Я вам від [Мого] Отця. За яке із цих діл хочете Мене каменувати?

33. Відповіли Йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом!

34. Ісус відповів їм: Хіба не написано у вашому Законі: Я сказав: ви боги?

35. Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, — а Писання не може бути порушене, —

36. то про Того, Кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: Я Божий Син?

37. Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені;

38. якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, — вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я — в Отці.

39. І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.

40. Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і залишився там.

41. І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Іван не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Іван про Нього, було істинним.

42. І багато хто там повірив у Нього.