Іван 11 KUL

1. Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.

2. Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.

3. Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.

4. Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.

5. Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.

6. Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.

7. Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.

8. Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!

9. Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.

10. Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.

11. Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.

12. Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.

13. Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.

14. Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.

15. І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.

16. Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.

17. Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.

18. Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.

19. І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.

20. Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.

21. Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.

22. Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.

23. Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.

24. Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.

25. Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.

26. І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

27. Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.

28. І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.

29. Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.

30. Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.

31. Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.

32. Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.

33. Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,

34. і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.

35. І заплакав Ісус.

36. Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!

37. Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?

38. Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.

39. Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.

40. Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?

41. Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.

42. Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.

43. І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!

44. І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.

45. Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.

46. Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.

47. Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.

48. Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.

49. Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,

50. і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.

51. Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,

52. і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.

53. З того ж дня нарадились, щоб убити Його.

54. Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.

55. Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.

56. Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?

57. Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.