Іван 11 UMT

1. У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на ім’я Лазар, який захворів.

2. Марія була тією самою жінкою, яка помазала запашною олією Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом.

3. Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє».

4. Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї».

5. Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 7. Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».

8. Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»

9. На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього.

10. Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».

11. Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його».

12. Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає».

13. Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон.

14. Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер.

15. Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього».

16. Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».

17. Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі.

18 . Віфанія розташована кілометрів за три від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.

20. Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома.

21. І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.

22. Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі».

23. І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне».

24. Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».

25. «Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити.

26. І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?»

27. «Так, Господи! — Сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».

28. Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе».

29. Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.

30. На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його.

31. Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.

32. Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би».

33. Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею.

34. Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись».

35. Ісус заплакав.

36. Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!»

37. Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»

38. І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем.

39. Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер».

40. Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»

41. Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене.

42. Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене».

43. Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!»

44. І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».

45. Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього.

46. Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус.

47. Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес!

48. Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш храм і знищать народ».

49. Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте,

50. і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено».

51 . І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.

53. І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса.

54. Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.

55. Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалиму, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою.

56. Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в храмі: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»

57. Та головні священики і фарисеї віддали наказ: якщо хтось довідається, де перебуває Ісус, то повинен негайно повідомити про це, щоб Його могли схопити.