Іван 11 UTT

1. Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.

2. Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.

3. Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.

4. Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!

5. Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6. Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.

7. Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!

8. А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?

9. Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.

10. Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!

11. Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.

12. А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!

13. Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.

14. Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;

15. і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.

16. Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!

17. Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.

18. Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,

19. тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.

20. Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.

21. Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.

22. Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.

23. Ісус каже їй: Твій брат воскресне!

24. Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.

25. Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.

26. І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?

27. Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.

28. Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!

29. Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,

30. оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.

31. А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.

32. Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!

33. Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.

34. І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!

35. Ісус заплакав.

36. А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!

37. Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?

38. Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.

39. Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!

40. Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?

41. Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.

42. Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!

43. Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

44. І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.

45. Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.

46. Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.

47. Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес!

48. Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!

49. Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте!

50. Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув?

51. Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —

52. і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.

53. Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його.

54. Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.

55. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.

56. Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?

57. А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схопити Його.