Іван 12 UMT

1. За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.

2. Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.

3. Марія взяла глечик, де було з півлітра дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.

4. Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав:

5. «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет і не роздати гроші бідним?»

6. Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.

7. «Залиш її! — Сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання.

8. Бідні завжди будуть з вами, а Я — ні».

9. Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.

10. Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря.

11. Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.

12 . Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи: «Осанна! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє! Благословенний будь, Царю ізраїльський!»

14. Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:

15. «Не бійся, місто Сіонське! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».

16. Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.

17. Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.

18. Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.

19. Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»

20. Серед тих, хто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки.

21. Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.

22. Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.

23. Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.

24. Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.

25. Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.

26. Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».

27. «Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов.

28. Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі славу». І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».

29. Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»

30. І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.

31. Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.

32. І коли Я вознесуся над землею, то приверну всіх людей до Себе».

33. Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.

34. І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»

35. І мовив Ісус: «Світло ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.

36. Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.

37. Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.

38. Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю: «Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»

39. Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:

40. «Бог зробив людей сліпими, а серця їхні кам’яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб не могли вони звернутися до Господа й отримати зцілення від Нього».

41. Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього.

42. Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги.

43. Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.

44. І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.

45. А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.

46. Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.

47. Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.

48. Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.

49. Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати.

50. І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».