Іван 4 KUL

1. Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,

2. (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)

3. то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.

4. Треба ж було Йому проходити через Самарию.

5. Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.

6. Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.

7. Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.

8. Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.

9. Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.

10. Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.

11. Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?

12. Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.

13. Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;

14. хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.

15. Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.

16. Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.

17. Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;

18. пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.

19. Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.

20. Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.

21. Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.

22. Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.

23. Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.

24. Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

25. Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.

26. Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

27. І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?

28. Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:

29. Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?

30. Вийшли ж з города, й прийшли до Него.

31. Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.

32. Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.

33. Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?

34. Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.

35. Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.

36. І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.

37. Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.

38. Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

39. З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.

40. Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.

41. І багато більше увірувало за слово Його.

42. А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.

43. Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.

44. Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.

45. Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.

46. Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.

47. Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.

48. Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.

49. Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.

50. Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.

51. Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.

52. Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.

53. Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.

54. Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.