Іван 4 UTT

1. Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, —

2. хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, —

3. то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.

4. Потрібно Йому було перейти через Самарію.

5. Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові.

6. Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години.

7. Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!

8. Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.

9. Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!

10. Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.

11. Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?

12. Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?

13. У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,

14. а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.

15. Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!

16. Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.

17. У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,

18. бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.

19. Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк.

20. Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.

21. Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.

22. Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23. Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.

24. Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.

25. Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!

26. Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою!

27. І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?

28. А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:

29. Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?

30. Вони вийшли з міста й пішли до Нього.

31. Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж!

32. Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.

33. Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?

34. Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.

35. Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.

36. Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.

37. Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.

38. Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!

39. Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.

40. Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.

41. Значно більше повірило через Його слово.

42. Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].

43. А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї,

44. бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині.

45. Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.

46. Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав.

47. Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.

48. А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!

49. Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!

50. Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.

51. Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.

52. Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині залишила його гарячка.

53. Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.

54. Це вже було друге чудо, яке вчинив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.