Іван 5 UTT

1. Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим.

2. Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.

3. У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води.

4. Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга].

5. Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.

6. Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?

7. Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.

8. Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!

9. І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.

10. Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.

11. Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!

12. Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?

13. Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.

14. Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.

15. Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.

16. І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу.

17. Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я.

18. Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.

19. У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить.

20. Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.

21. Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,

22. оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,

23. щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.

24. Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.

25. Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.

26. Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.

27. І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським.

28. Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос;

29. і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду.

30. Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].

31. Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве.

32. Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.

33. Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.

34. Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні.

35. Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.

36. Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.

37. І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили,

38. і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав.

39. Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.

40. Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.

41. Слави від людей Я не приймаю,

42. але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.

43. Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете.

44. Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?

45. Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся.

46. Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.

47. Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?