Іван 6 UMT

1. Після цього Ісус подався на протилежний бік Ґалилейського озера, що зветься також Тиверіадським.

2. Великий натовп людей ішов за Ним, бо вони бачили чудеса, що здійснив Ісус над хворими.

3. Але Він зійшов на гору й сів там разом зі Своїми учнями.

4. Наближалося свято юдейської Пасхи.

5. Підвівши очі й побачивши, що великий натовп іде до Нього, Ісус запитав Пилипа: «Де нам купити достатньо хліба, щоб нагодувати цих людей?»

6. Він мовив так, щоб випробувати Свого учня, бо вже знав, що робитиме.

7. І відповів Пилип Йому: «І за двісті динарів не купиш достатньо хліба, щоб кожному було по шматочку».

8. Інший з учнів Ісуса, Андрій, брат Симона-Петра, каже:

9. «Ось хлопчина, котрий має п’ять ячмінних хлібин і дві рибини, та це ніщо на таку кількість людей».

10. І тоді Ісус сказав: «Нехай люди посідають». У тому місці гарно росла трава, тож усі повсідалися. І було там близько п’яти тисяч чоловіків.

11. Тоді Ісус узяв хлібини, та воздавши Богові дяку, розділив між тими, хто сиділи навколо. Так само Він і рибу розділив — кожному, хто скільки хотів.

12. Коли всі наїлися, Ісус мовив до Своїх учнів: «Позбирайте всі залишки, щоб нічого не пропало».

13. Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п’ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.

14. Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді Пророк, Який мав прийти у світ!»

15. Ісус знав, що люди от-от вже повинні були прийти, та оголосити Його своїм Царем. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.

16. Коли настав вечір, Ісусові учні спустилися до озера.

17. Вже сутеніло, а Ісус усе ще не приходив до них. Тоді вони сіли в човен і попливли через озеро назад до Капернаума.

18. Здійнявся сильний вітер, і хвилі ставали все вищими.

19. Коли вони пропливли кілометрів п’ять-шість, то побачили Ісуса, Який йшов по воді й підходив уже до човна. Учні Його дуже перелякалися.

20. Але Ісус мовив до них: «Це Я! Не бійтеся!»

21. Як Він сказав це, вони взяли Його до човна й одразу допливли до берега, до того місця, куди прямували.

22. Наступного дня люди, які залишалися на протилежному березі озера, побачили, що там знаходився лише один човен. Вони знали, що Ісус не сів у човен разом зі Своїми учнями, і що ті попливли самі.

23. Та деякі човни прибули туди з Тиверіади. Вони зупинилися недалеко від місця, де напередодні люди їли хліб, після того, як Господь воздав дяку за їжу.

24. І побачивши, що там не було ні Ісуса, ні Його учнів, усі посідали у човни й попливли до Капернаума шукати Його.

25. Знайшовши Ісуса на іншому березі озера, учні запитали: «Вчителю, коли Ти прибув сюди?»

26. Ісус мовив у відповідь: «Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу.

27. Працюйте не заради їжі земної, що гине, а заради їжі, що ніколи не псується і дає вічне життя, їжі, яку дасть вам Син Людський. Адже прихильністю Своєю відзначив Його Бог-Отець».

28. Тоді вони знову запитали Його: «З чого ми маємо почати, аби зробити те, що Бог бажає?»

29. І відповів Ісус: «Це Бог бажає: „Вірте Тому, Кого Він послав”».

30. Люди сказали: «Яке чудо здійсниш, щоб ми побачили й повірили Тобі? Що Ти зробиш?

31. Наші пращури їли манну Небесну в пустелі, як про це написано у Святому Писанні: „Він послав їм хліб з небес, щоб вони їли”».

32. Ісус їм відповів: «Істинно кажу вам: не Мойсей послав вам хліб з небес. Це Отець Мій дає вам справжній хліб з небес.

33. Адже хліб Божий — це Той, Хто сходить з небес і дарує життя світові».

34. «Господи, дай же нам того хліба зараз і завжди давай надалі», — сказали вони.

35. Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить у Мене, той ніколи не буде спраглий.

36. Я й раніше казав вам, що бачите ви Мене, але й досі не вірите.

37. Кожен прийде до Мене, кого Отець Мій дасть Мені, і Я ніколи не прожену того, хто прийде до Мене.

38. Бо Я зійшов з небес не для того, щоб чинити те, що Мені Самому хочеться, а щоб виконати волю Господа, Який послав Мене.

39. Ось Його воля: щоб Я не розгубив нічого з даного Мені Богом, щоб повернув усіх до життя в останній день.

40. Саме така воля Отця Мого: щоб кожен, хто побачить Сина і повірить у Нього, мав вічне життя. І Я воскрешу того в останній день».

41. Тоді юдеї почали висловлювати своє невдоволення Ним, бо Він сказав: «Я — хліб, що зійшов з небес».

42. Вони казали: «Хіба Він не Ісус, Йосипів Син? Чи не знаємо Його батька й матір? Як же Він може казати тепер, що зійшов з Неба?»

43. У відповідь Ісус мовив до них: «Облиште ремствувати поміж собою.

44. Ніхто не може прийти до Мене, доки Отець, Який послав Мене, не приведе його. А Я поверну його до життя в останній день.

45. Пророки писали: „І Бог їх усіх навчить”. Кожен, хто слухає Отця і навчається у Нього, приходить до Мене.

46. Лише Той бачив Отця, Хто прийшов від Нього. І ніхто інший Його не бачив.

47. Істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя.

48. І Я — той хліб, що дає життя.

49. Ваші пращури їли манну Небесну в пустелі, але вони вмерли.

50. Я ж — той хліб, що йде з небес, а кожний, хто його з’їсть, той не помре ніколи.

51. Я — хліб живий, що зійшов з небес, і хто скуштує цього хліба, той житиме вічно. Хліб, що Я дарую, — тіло Моє, що віддаю за життя світу».

52. Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: «Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми Його їли?»

53. А Ісус їм на те відповів: «Істинно кажу вам: поки не покуштуєте тіла Сина Людського і не вип’єте крові Його, не матимете справжнього життя в собі.

54. Той, хто їсть Тіло Моє і п’є кров Мою, має вічне життя, і Я воскрешу того в останній день.

55. Тіло Моє — то істинна їжа, а кров Моя — істинний напій.

56. Той, хто їсть тіло Моє і п’є кров Мою, лишається в Мені, а Я — в ньому.

57. Як Отець Живий Мене послав, і Я живу Отцем Своїм, так само і той, хто їсть тіло Моє, житиме Мною.

58. Ось що це за хліб, що з Неба зійшов. Це не так, як пращури ваші, котрі їли манну Небесну і повмирали. Той же, хто їстиме цей хліб, житиме вічно».

59. Все це Ісус говорив, навчаючи в синагозі в Капернаумі.

60. Багато хто з Ісусових учнів, почувши це, сказав: «Таке вчення важко сприйняти. Хто може прийняти таке?»

61. Ісус Сам знав, що Його учні нарікали на це, тож спитав: «Ви турбуєтеся про це вчення?

62. А якщо побачите, як Син Людський повертається туди, звідки Він прийшов?

63. Лише Дух приносить життя. Тіло ж не має ніякого значення. Слова, що Я мовив вам, — від Духа, і вони дають життя.

64. Та є серед вас такі, що не вірять». (Він так сказав, бо знав від самого початку тих, хто не віритиме, і того, хто зрадить Його). А потім додав:

65. «Ось чому Я сказав вам, що жоден не зможе прийти до Мене, доки Отець не дозволить йому».

66. Після цього багато хто з Його учнів повернули назад і більше не йшли за Ним.

67. Тоді Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: «Невже й ви теж хочете покинути Мене?»

68. У відповідь Йому Симон-Петро сказав: «Господи, до кого ж ми підемо? Ти маєш слова, що приносять вічне життя.

69. Ми повірили в Тебе, ми знаємо, що Ти — Божий Святий».

70. Ісус відповів їм: «Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Але один із вас — диявол!»

71. Він казав про Юду, сина Симона Іскаріота, бо хоч той і був одним з дванадцятьох апостолів, але мав зрадити Ісуса.