Ісус Навин 2 UMT

1. І тоді Ісус, син Навинів, послав із Шиттима двох вивідників зі словами: «Підіть і розгляньтеся, що то за земля, особливо Єрихон». Отож пішли вони і зайшли до оселі однієї розпусниці на ім’я Рааб, де й заночували.

2. Єрихонському цареві донесли: «Якісь ізраїльтяни прийшли сюди сьогодні вночі, щоб розвідати про землю нашу».

3. Єрихонський цар послав людей, щоб переказали Рааб: «Видай тих людей, які прийшли до тебе й зупинилися в твоїй оселі, бо прийшли вони на нашу землю вивідувати».

4. Але жінка взяла та й сховала тих двох людей. Вона сказала: «Так, справді, приходило до мене двоє, але я не знаю, звідки вони.

5. А коли почало сутеніти й зачинялася міська брама, ті люди пішли собі. Я не знаю, куди вони пішли. Біжіть скоріше за ними, то, може, ще доженете їх».

6. Сама ж відвела вивідників на дах і сховала у жмутах льону, що були розкладені у неї на даху.

7. А цареві люди побігли навздогін уздовж дороги до ріки Йордан, аж до бродів. Брама зачинилася, як тільки переслідувачі вийшли з міста.

8. Перед тим, як ізраїльтяни влаштувалися спати, Рааб піднялася до них на дах.

9. Вона сказала їм: «Я знаю, що Господь віддав цю землю вам. Ви наводите жах на нас, і всі люди, які мешкають на цій землі, зомлівають від страху перед вами.

10. Бо чули ми, як Господь висушив води Червоного моря перед вами, коли вийшли ви з Єгипту. Також чули ми про те, як ви знищили по той бік Йордану двох царів: Сихона та Оґа.

11. Коли ми почули це, то жах охопив нас, і дух мужності покинув нас зі страху перед вами, бо Господь ваш Бог є істинний Бог, як на небі, так і на землі.

12. А тепер присягніть мені перед Господом, що раз я зробила вам добро, то й ви будете милостиві до родини моєї і дасте мені запоруку.

13. Обіцяйте, що залишите життя моїм батькові й матері, моїм братам і сестрам, і всім їх родичам, і врятуєте всіх від смерті».

14. Ізраїльтяни промовили до неї: «Нехай Бог забере наші життя, якщо ми не виконаємо обіцянки. І якщо ти нікому не скажеш, що ми тут робимо, то коли Господь віддасть нам цю землю, ми будемо до тебе добрі й прихильні».

15. Тоді жінка спустила мотузку з вікна, щоб вони могли злізти, адже оселя її була вбудована в міську стіну.

16. Рааб сказала їм: «Ідіть у гори, щоб переслідувачі не знайшли вас. Сховайтеся там на три дні, доки вони повернуться в місто, а тоді вже йдіть своєю дорогою».

17. Ізраїльтяни сказали їй: «Ми виконаємо свою обіцянку

18. за умови, що коли ми повернемося сюди, ти маєш прив’язати червону мотузку до вікна, з якого спускаєш нас. Та збери у своєму домі батька й матір, братів та сестер, усю свою родину.

19. Хто залишить дім і вийде на вулицю, той сам буде винен у своїй смерті. За життя ж тих, хто буде в оселі твоїй, ми відповідатимемо.

20. Якщо ж ти комусь розповіси про нашу справу, то це звільняє нас від обіцянки, яку ми тобі дали».

21. Тоді сказала вона: «Хай буде так, як ви кажете». Отож, як вони пішли, то прив’язала вона червону мотузку до свого вікна.

22. А вивідники попрямували в гори й переховувалися там три дні, доки погоня не повернулася в Єрихон. Переслідувачі шукали їх по всіх дорогах, але так і не знайшли.

23. Тоді ізраїльтяни спустилися з гір, перейшли річку Йордан і прийшли до Ісуса, сина Навина, та розповіли йому все, що з ними сталося.

24. Вони сказали Ісусу: «Справді, Господь віддав нам усю ту землю. Усі мешканці, що населяють її, смертельно жахаються нас».