Книга Суддів 5 UMT

1. Того дня Дебора та Варак, син Авіноама, співали таку пісню:

2. Як відростало волосся в ізраїльтян, і люди добровільно йшли до війська. Слався, Господи!

3. Слухайте, царі! Правителі, зважайте! Я співатиму до Господа, і музика моя — теж Господу, Богу Ізраїлю.

4. О Господи, коли з Сеїра Ти зійшов, коли пройшов Ти із Едома, земля тряслася і з небес лило, так хмари воду проливали.

5. І гори рушились перед лицем Господнім, перед Отим з гори Синай, перед Господом, Богом Ізраїлю.

6. За днів Шамґара, Анатового сина, та у дні Яель каравани не могли пройти, і доводилось мандрівникам шукати об’їзні шляхи.

7. Не стало воїнів серед селян, хоробрих воїнів в Ізраїлі не стало, аж доки ти, Деборо, не прийшла до них, мов мати Ізраїлю ти прийшла.

8. Коли Господь обрав нових лідерів, щоб битись при брамі міський, то не знайшлося жодного щита чи меча в Ізраїлі, хоч люду сорок тисяч там жило.

9. І моє серце з суддями Ізраїлю, які на бій зібрали добровольців. Благословімо Господа!

10. Ви, ті хто верхи на ослицях білих, хто на розкішних попонах сидить, хто йде дорогою — усі ви говоріть про це!

11. Прислухайтесь до голосу джерел, які співають Господній перемозі славу і воїнів Господніх перемозі, коли Господнє військо до міської брами вийшло.

12. Вставай, вставай, Деборо! Піднімайся! Підводься! І пісень співай! Вставай і ти, Вараче, син Авіноама, і полонених у неволю поведи.

13. Та купка воїнів пішла з могутнім ворогом на бій, Господнє військо билося за Нього.

14. Від Ефраїма ті прийшли, хто жив поміж амаликійців. За Веніамином, за його людьми. Законодавці вийшли від Макіра, від Завулона йшли писарчуки.

15. Вожді Іссаха́ра з Деборою вийшли, аби підтримати Варака, вони в долину разом з ним пішли. Рувимові бійці були рішучі.

16. Чому ж ви, воїни, із вівцями лишились? Чому ріг пастуший замінив вам сурми звук? Рувимові бійці вкрай стали нерішучі.

17. А за Йорданом дома залишився Ґілеад, а Дан, чому він теж лишився з кораблями? Й коліно Ашера від моря не пішло, воно за гавані свої трималось,

18. в той час, коли люди Завулона й Нафталі життям своїм ризикували в горах.

19. Царі прийшли на бій, і бились царі ханаанські при Таанаху, при меґіддських водах, та срібла їм награбувати не вдалось.

20. Зірки йшли війною з небес на Сісеру, з небесних шляхів своїх йшли на борню.

21. І води Кішона, старої ріки, поглинули ті колісниці Сісери. Вперед сміливо, моя душе!

22. Потім розлігся тупіт копит, то могутня кіннота Сісери наступала.

23. «Прокляття Мерозу!» — Ангел Господній гукнув. «Прокляття страшні його мешканцям», — Ангел гукнув, «бо не прийшли вони Господу допомогти, допомогти Йому у битві з ворогом могутнім».

24. Благословенна навічно Яель, благословенна дружина кенійця Хевера. Благословенна вона між жінок, що в наметах живуть.

25. Води попросив він, вона ж молока принесла, принесла вершків йому в глечику тому, який подавати належить вождям.

26. У ліву руку кийок непомітно взяла, а в праву взяла молоток непомітно. До скроні Сісери приклала кийок і невідпорним ударом у скроню ввігнала.

27. До ніг її зсунувшись, мертвий упав і лежить. До ніг її зсунувшись, впав і сконав він негайно.

28. Мати Сісера в вікно виглядала і голосила: «Чом же так довго не їде його колісниця? Чом же не чутно тупоту кінських копит?»

29. Наймудріші із служок їй відповідають, й сама себе хоче запевнить вона:

30. «Чи не здобич там вони розподіляють: кожному воїну жінку чи й дві. Захоплений одяг розшитий Сісері, одяг захоплений, весь різнобарвний, коштовне вбрання для переможця!»

31. О Господи, всі вороги твої отак нехай загинуть! А ті, хто любить Господа, хай будуть могутні, мов ранкове сонце! І заспокоїлася земля на сорок років.