Книга Суддів 9 UMT

1. Авімелех, син Єруваала, прийшовши до Сихема, до братів своєї матері, сказав їм і всій материній родині:

2. «Спитайте у вождів Сихема, що краще, коли сімдесят синів Єруваала будуть правити вами, чи якщо один чоловік? І пам’ятайте, що я родич, плоть від плоті вашої».

3. Отож брати матері переказали все те від його імені вождям Сихема. І ті вирішили піти за Авімелехом і пояснювали так: «Він родич наш».

4. Вони дали йому сімдесят злитків срібла з храму Ваал-Верита, й Авімелех на них найняв ледащих, нікчемних людей, які його супроводжували.

5. Він пішов до дому батька свого у Офру і повбивав братів своїх, синів Єруваала, всіх сімдесят, на одному камені. Але Йотам, наймолодший син Єруваала, сховався й тому лишився в живих.

6. Тоді всі вожді Сихема і Бет-Мілло зібралися разом і пішли до стовпа, що поблизу дуба в Сихемі, й зробили Авімелеха царем.

7. Коли Йотам почув про те, він пішов став на горі Ґеризим і, піднісши голос, гукнув їм: «Послухайте мене, о вожді Сихема, і хай Господь вислухає вас.

8. Дерева якось почали вибирати царя з-поміж себе. Отож звернулися вони до оливи: „Царюй над нами”.

9. Олива їм відповіла: „Хіба ж перестану я родити оливки, за які боги та люди шанують мене, і піду правити деревами?”

10. Тоді дерева звернулися до фіґового дерева: „Іди й будь царем над нами”.

11. Але фіґове дерево відповіло їм: „Хіба ж перестану я родити добрі солодкі плоди й піду правити деревами?”

12. Тоді дерева звернулися до виноградної лози: „Ти йди й царюй над нами”.

13. Але виноградна лоза відповіла їм: „Хіба ж перестану я давати вино, що веселить правителів і людей, та піду правити деревами?”

14. Отож, усі дерева звернулися до терну: „Іди й царюй над нами”.

15. Якщо ви справді хочете, щоб я був царем вашим, ідіть і знайдіть притулок у тіні моїй. Але якщо ні, то нехай вогнем запалають терни і спалять усе, навіть кедри ливанські.

16. Отож, нехай ви були цілком чесні, призначивши Авімелеха царем і справедливо вчинили з Єруваалом та його родиною, і віддячили йому по ділах його.

17 . (А мій батько бився за вас і ризикував життям, і звільнив вас від панування мидіанців, а ви сьогодні повстали проти родини мого батька і вбили його синів — усього сімдесят чоловік на одному камені, а сина його наложниці, Авімелеха, зробили царем, щоби владарював він над вождями Сихема, бо він ваш родич).

19. Отже, якщо ви вчинили чесно з Єруваалом та його родиною, то втішайтесь Авімелехом, і нехай він радіє з вас.

20. Але якщо ні, то нехай Авімелех вб’є вождів Сихема і Бет-Мілло, і нехай сам Авімелех буде знищений».

21. І Йотам побіг звідти і втік. Він пішов до Беера і залишався там, бо боявся свого брата Авімелеха.

22. Три роки правив Авімелех ізраїльтянами.

23. Але Бог послав духа незлагоди між Авімелехом та вождями Сихема. Вони повстали проти Авімелеха.

24. Це сталося через убивство сімдесяти синів Єруваалових, бо кров їхня була на ньому та на вождях Сихема, які підтримали його в цьому.

25. Отож вожді Сихема влаштували засідку на вершині гори і грабували усіх, хто йшов тією дорогою. Про це доповіли Авімелеху.

26. Коли Ґаал, син Еведа перебрався до Сихема разом із своїми братами, вожді Сихема вирішили довіритись йому.

27. Якось пішли вони у поле збирати виноград. Вичавили вино і влаштували свято. Вони пішли до храму свого бога, і їли, пили й збиткувалися з Авімелеха.

28. Ґаал, син Еведа промовив: «Хто такий Авімелех? І хто ми такі в Сихемі, що маємо служити йому? Хіба він не син Єруваала? І Зевул його воєначальник. Вони — люди Гамора, Сихемового батька. Чому ж ми маємо служити Авімелеху?

29. Якби я керував цими людьми, я прогнав би Авімелеха! Я сказав би йому: „Збирай своє військо й виходь проти мене”».

30. Зевул, правитель Сихема, почув ті слова Ґаала, сина Еведа, й запалився його гнів.

31. Він направив посильних до Авімелеха в Арум. Вони сказали: «Ґаал, син Еведа, і брати його прийшли до Сихема й підбурили жителів міста проти тебе.

32. Отож тепер піднімайся просто вночі, ти й твої війська, і зробіть засідку в полі.

33. А вранці, як тільки зійде сонце, виступіть проти цього міста. Й коли Ґаал та його люди вийдуть на битву проти тебе, зроби з ними все, що в твоїх силах».

34. Тож Авімелех і його військо піднялися вночі і влаштували засідку проти Сихема, розбившись на чотири групи.

35. Коли Ґаал, син Еведа, вийшов і зупинився біля входу до міської брами, Авімелех і його військо вийшли з засідки.

36. Побачивши ті війська, Ґаал сказав Зевулу: «Поглянь, з вершини гори спускаються люди». Зевул відповів: «То ти переплутав людей з тінню від гір».

37. Ґаал знову до нього: «Поглянь, люди спускаються з Навелу і ще група від Чаклунського дуба».

38. Зевул відказав: «Де ж зараз твій хоробрий язик, це ж ти казав: „Хто такий Авімелех, щоб ми служили йому? Хіба не з цих людей ти насміхався? Тож виходь тепер на битву з ними”».

39. Отже, Ґаал очолив вождів Сихема й бився з Авімелехом.

40. Авімелех почав його переслідувати, й Ґаал кинувся тікати. Багато воїнів полягло по всій дорозі до міської брами.

41. Тож повернувся Авімелех і далі правив в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його з Сихема.

42. Наступного дня декілька мешканців Сихема вийшли працювати в поле, й Авімелех почув про це.

43. Він зібрав військо й, поділивши його на три загони, поставив чекати в засідці на полі. Як побачив він, що люди виходять з міста, він напав на них.

44. Авімелех зі своїм загоном вийшов і став біля міської брами, а інші два погнали людей, що були в полі, й напали на них.

45. Цілий день Авімелех бився з ними. Він захопив Сихем і повбивав усіх людей, які були там. Потім він зруйнував місто й руїни посипав сіллю.

46. Коли вожді Сихемської вежі і всі, хто там мешкав, почули про це, то пішли вони в найбезпечніше місце храму Ель-Веріт.

47. Авімелеху сказали, що всі вожді Сихемської вежі зібралися разом.

48. То Авімелех зі своїми людьми піднявся на гору Залмон. З собою він узяв сокири й нарубав гілля, підняв і поклав собі на плече. Тоді звернувся до своїх людей: «Мерщій робіть те, що й я».

49. І кожен нарубав собі гілля, й пішли вони за Авімелехом. Вони поклали те гілля навколо храму й підпалили. Отак усі люди, що були в Сихемській вежі, загинули, приблизно тисяча чоловік та жінок.

50. Потім Авімелех пішов до Тевеза. Він оточив місто й захопив його.

51. Там у центрі міста була укріплена вежа, і всі чоловіки та жінки, і всі вожді побігли туди. Там вони зачинилися й піднялися на дах вежі.

52. Авімелех підійшов до вежі й розпочав бій, і пробився до входу у вежу, щоб підпалити її.

53. Але жінка кинула каменюку зверху на голову Авімелеха й розкроїла йому череп.

54. Він негайно підкликав свого зброєносця й сказав йому: «Витягни меч і вбий мене, щоб люди не казали: „Його вбила жінка”». І його зброєносець проткнув його мечем, і Авімелех помер.

55. Коли побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, то всі розійшлися по домівках.

56. Отак Бог наказав Авімелеха за те зло, що він заподіяв родині свого батька, вбивши сімдесятьох братів.

57. І Бог повернув зло людей Сихема на їхні ж голови. Так прокляття Йотама, сина Єруваала (тобто Ґідеона) впало на нього.