Плач Єремії 2 UTT
1. Як покрив мороком у Своєму гніві Господь дочку Сіон! Він скинув з неба на землю славу Ізраїля і не згадав підніжжя Своїх ніг у день Свого гніву.
2. Господь потопив, не пощадивши всю красу Якова, знищив у Своєму гніві укріплення дочки Юди, приліпив до землі, опоганив її царів і її володарів.
3. Розбив у гніві Свого обурення всякий ріг Ізраїля, повернув назад Свою правицю від обличчя ворога і запалив полум’я в роді Якова, як вогонь, і воно пожерло все, що довкола.
4. Він натягнув Свій лук, як ворог, скріпив Свою правицю, як противник, і повбивав усе любе моїм очам у шатрі дочки Сіону, вилив Свій гнів, як вогонь.
5. Господь став, немов ворогом, затопив Ізраїля, потопив його замки, знищив його твердині та помножив у дочки Юди принижену й упокорену.
6. Він розсипав Своє поселення, наче виноград, знищив Своє свято: Господь учинив, щоб у Сіоні забули свято та суботу, і розгнівив люттю Свого гніву царя, володаря і священика.
7. Господь відкинув Свій жертовник, покинув Свою святиню, розбив рукою ворога мур його визначних домів. Голос подали в Господньому домі, як у день свята.
8. І Господь повернувся, щоби знищити мур дочки Сіону. Він витягнув мірило, не відвернув Своєї руки від топтання, і передмур’я заголосило, і разом ослаб мур.
9. Її брами прибиті до землі, Він знищив і розбив її засуви, її царя та її володарів між народами. Немає закону! І її пророки не бачили видіння від Господа.
10. Посідали на землю і замовкли старці дочки Сіону, посипали порох на свою голову, підперезалися мішковиною, звели в землю старших над дівчатами в Єрусалимі.
11. Потемніли мої очі від сліз, стривожилося моє лоно, на землю вилилася моя слава через побиття дочки мого народу, коли забракло немовляти й дитини на дорогах міста.
12. Своїм матерям вони казали: Де пшениця і вино? — коли вони зникали, як ранені на дорогах міста, коли виливалися їхні душі на лоно їхніх матерів.
13. Що тобі засвідчу чи що уподібню до тебе, дочко Єрусалиме? Що до тебе прирівняю і як тебе потішу, дівице, дочко Сіоне? Адже великою стала чаша твого побиття! Хто тебе вилікує?
14. Твої пророки бачили для тебе марне і безумність, і вони не відкрили твоєї неправедності, щоб повернути твоїх полонених, а побачили для тебе марні здобутки та вигнання.
15. Заплескали над тобою руками всі, що проходять дорогою, засичали і покивали своєю головою на дочку Єрусалима: Хіба це місто, про яке говорять: Вінець слави, радість усієї землі?
16. Відкрили проти тебе свої уста всі твої вороги, засичали і заскреготали зубами, сказали: Ми його пожерли, однак це день, який ми очікували, ми його знайшли, ми побачили!
17. Господь зробив те, що задумав, сповнив Свої слова, які заповів від давніх днів, — знищив і не пощадив, — і над тобою зрадів ворог! Він підняв ріг твого гнобителя.
18. Їхнє серце заволало до Господа. Мури Сіону, зведіть сльози, як потоки вдень і вночі! Не дай собі спочити, хай не замовкне твоє око, дочко!
19. Устань, радій вночі на початку твоєї сторожі, вилий, як воду, твоє серце перед обличчям Господа, підніми до Нього твої руки за душу твоїх немовлят, знесилених голодом на початку всіх виходів.
20. Поглянь, Господи, і подивися, кого Ти так обібрав! Хіба жінки їстимуть плід їхнього лона? Різник зробив збирання. Чи вб’єш у Господній святині священика і пророка?
21. Заснули на дорозі землі дитина і старець. Мої дівчата і мої молоді впали від меча. Ти вбив у день Твого гніву, Ти влаштував різанину, не пощадив!
22. Ти скликав, як на день свята, мої поселення довкола, — і не стало в день Господнього гніву того, що спасається чи залишається, як Я скріпив і помножив усіх Моїх ворогів.