Плач Єремії 3 UTT

1. Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву.

2. Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла,

3. лише на мене повернулася Його рука весь день.

4. Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості.

5. Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні,

6. посадив мене в темряві, як мертвих віку.

7. Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови.

8. І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву.

9. Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу.

10. Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці.

11. Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним.

12. Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.

13. Він увів у мої нирки синів свого сагайдака.

14. Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день.

15. Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю.

16. І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом.

17. І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро,

18. тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа.

19. Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч

20. згадається, і надокучить мені моя душа.

21. Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.

25. Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме.

26. Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати.

27. Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості,

28. сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе.

30. Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням,

31. бо Господь не відкине навіки.

32. Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя.

33. Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів.

34. Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі,

35. аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього,

36. щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив?

37. Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів?

38. Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро?

39. Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?

40. Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!

41. Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба.

42. Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував.

43. Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив.

44. Ти покрив Себе хмарою через молитву,

45. щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів.

46. Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги.

47. Нас охопив страх і жах, збудження і знищення.

48. Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу.

49. Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку,

50. аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить!

51. Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста.

52. Мої вороги заповзялися полювати на мене без підстави, як на горобця,

53. убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, —

54. полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.

55. Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу.

56. Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви.

57. Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся!

58. Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя!

59. Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд.

60. Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене.

61. Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене,

62. уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день.

63. Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня.

64. Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук,

65. віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, —

66. Ти переслідуватимеш у гніві та вигубиш їх під небом, Господи!