Плач Єремії 4 UMT

1. Як потьмяніло золото, найкраще золото змарніло! На розі кожному розкидане дорогоцінне каміння.

2. Дорогоцінні сини Сіону, коштовні, мов щире золото, тепер вони, немов дешевий глиняний посуд, зліплений звичайним гончарем.

3. Навіть шакалиці годують молоком щенят, навіть вони щенятам дають себе ссати. Дочка ж народу Мого жорстокою стала, наче той страус пустельний, який забуває кладку в пісках.

4. Язик немовляти до піднебіння прилипає від спраги. Діти малі просять хліба, та нікому їх годувати.

5. Хто вишукано харчувався, той тепер під тином. Той, хто вбирався в одяг багатий, нині в обносках, знайдених на смітнику.

6. Провина ж бо дочки Мого народу вагоміша, аніж гріхи Содому. Його було зруйновано умить, хоча ніхто не нападав на нього.

7. Єрусалимські назореї були чистішими за сніг, білішими за молоко. Тіла були у них міцніші за корал, рум’яні щоки, мов сапфіри.

8. Усі вони тепер чорніше сажі, на вулицях не впізнають їх люди. В них шкіра щільно обтягла кістки і висохла, немов деревина.

9. Вже краще тим, що полягли у битві, ніж тим, хто з голоду сконав. Кого порубано було, тим легше, ніж тим, кому плодів землі не забракувало.

10. Матері милосердні власноручно варили дітей своїх. То їм пожива була, коли зруйнували дочку народу Мого.

11. Лють Свою виявив Господь, Він вилив гнів палкий Свій. Він на Сіоні запалив вогонь, і той вогонь спалив Сіон ущент.

12. Не вірили у те царі земні й ніхто на світі, що супротивники і вороги ввійдуть в єрусалимські брами.

13. То за гріхи її пророків і за переступи священиків її, що проливали кров невинну серед неї.

14. Заплямовані, тиняються по вулицях сліпі пророки. Ніхто не міг торкатися їх вбрання, бо кров’ю вкрито воно.

15. «Геть забирайтесь! Ви нечисті! — Кричали їм. — Геть! Не торкайтесь нас!» Від них сахалися, їх сторонилися, кричали: «Вони не можуть більше з нами жити».

16. Господь розвіяв їх з-перед лиця Свого, Він більше не звертає на них уваги. Всевишній священиків не поважає, старійшин не шанує.

17. Ми очі видивились, сподіваючись на допомогу. Із башти марно виглядали ми народ, що нас би врятував.

18. Вони підстерігали нас на кожнім кроці, тож не могли ми вільно майданами ходити. Настав кінець наш, вийшли наші дні, бо справді вже прийшов нам край.

19. Ті, хто нас переслідував — прудкіші за орлів у небі. Вони невтомно гнали нас по горах, у чагарях влаштовуючи засідки на нас.

20. І навіть цар, Господній Помазаник, дорогоцінний, неначе подих ніздрів наших, і той потрапив в їхню пастку. Це ж Той, про кого ми казали: «Для нас Він буде захистом поміж народів».

21. Співай і веселись, дочко Едома, ти, що живеш в країні Уз. Страждання келих прийде і до тебе, уп’єшся ти і тіло опісля заголиш.

22. Здійснилась твоя кара, о дочко Сіону. Господь вже більше не віддасть тебе в полон. Народ Едома, Він покара тебе за кривду, і викриє твої гріхи.