Левит 27 UMT

1. І мовив Господь Мойсею:

2. «Скажи дітям Ізраїля: „Якщо хтось дасть обітницю віддати Господу грошову вартість якоїсь особи,

3. то вартість за чоловіка віком від двадцяти до шістдесяти років буде п’ятдесят шекелів срібла за мірою святого шекеля.

4. Якщо це жінка, то ціна буде тридцять шекелів.

5. За хлопця віком від п’яти до двадцяти років ціна буде двадцять шекелів, а за дівчинку — десять шекелів.

6. За хлопчика віком від одного місяця до п’яти років ціна буде п’ять шекелів срібла, а за дівчинку — три шекеля срібла.

7. За людину віком понад п’ятдесят років ціна буде п’ятнадцять шекелів за чоловіка і десять шекелів за жінку.

8. Якщо ж він убогий настільки, що не в змозі сплатити таку ціну, то нехай той приведе його до священика, і священик встановить ціну для нього, відповідно до того, на що той, хто дає обітницю, спроможний.

9. Якщо ж обітниця стосується тварини, яка може бути принесена в жертву Господу, то будь-яка тварина, що приноситься в жертву Господу, буде свята.

10. І не можна її ні замінити, ні обміняти добру на погану, погану на добру. Якщо ж хтось обміняє тварину, то обидві вони стануть святі.

11. Якщо обітниця стосується якоїсь нечистої тварини, яку не можна приносити в жертву Господу, то слід її принести до священика.

12. І священик оцінить її, добра вона чи погана. І буде так, як священик установить.

13. Якщо ж хтось хоче викупити її, то йому слід додати ще п’яту частину до її вартості.

14. Якщо хтось присвячує свою оселю як святиню Господу, то священик мусить встановити її вартість, добра вона чи погана. І як установить священик, так і буде.

15. Якщо ж той, хто присвятив свою оселю як святиню, схоче повернути її, то мусить іще додати п’яту частину до вартості її сріблом, і оселя буде його.

16. Якщо хтось присвячує як святиню Господу частину землі, якою володіє, то її вартість залежить від того, скільки зерна треба, щоб її засіяти. Це буде п’ятдесят шекелів срібла за кожен гомер ячменю.

17. Якщо він присвячує своє поле як святиню в Ювілейний рік, то ціна залишається та сама.

18. Але якщо хтось присвячує своє поле як святиню після Ювілею, то священик підрахує його вартість відповідно до кількості років, що залишилися до наступного Ювілейного року, і вартість знизиться.

19. Якщо ж той, хто присвячує своє поле, схоче викупити його, то мусить додати п’яту частину до його вартості сріблом, і воно залишиться йому.

20. Якщо він не викупить поля й продасть його іншому, то його вже викупити не можна.

21. Коли поле звільниться в Ювілейний рік, то воно стане святинею як земля, яка приноситься у жертву Господу як особлива жертва. І стане вона власністю священиків.

22. Якщо хтось присвятить Господу куплену землю, що не є часткою його спадщини,

23. то священик мусить підрахувати її вартість до Ювілейного року, і той чоловік повинен сплатити цю вартість того ж дня, і буде це священним для Господа.

24. В Ювілейний рік земля відійде до власника, в якого була куплена, хто має право власності на цю землю.

25. Будь-яка оцінка мусить бути здійснена відповідно до шекеля Святого місця. І шекель мусить відповідати двадцяти ґерам.

26. Первістків тварин, чи то бичок, чи ягня, не можна присвячувати Господу, бо вони вже від народження належать Йому.

27. Але якщо тварина нечиста, її можна викупити за встановлену за неї ціну і ще додати п’яту частину. Якщо ж її не викуплено, то можна її продати за встановлену ціну.

28. Будь-яка особлива жертва, що повністю присвячується Господу, з того що хтось має, чи то людина, чи худоба, чи поле з родинної власності, не може бути продана. Її не можна викупити. Все, що повністю присвячується, є великою святинею Господньою.

29. Жодна людина, яку повністю присвятили Господові, не може бути викуплена. Її слід віддати на смерть.

30. Десятина всього, що дає земля, належить Господу — чи то зерно, чи плоди з дерев. Це святиня Господня.

31. Якщо хтось забажає викупити свою десятину, то мусить додати ще п’яту частину до неї.

32. Десята тварина зі стада чи отари, кожна десята, що пройде під пастуховою палицею, буде святинею Господньою.

33. Не слід оглядати, чи добра та тварина, чи погана. Не слід її міняти. Якщо хтось її замінить, то обидві тварини стануть святинею, і їх не можна викупати”».

34. Ось ті заповіді, що Господь переказав Мойсею для дітей Ізраїлю на горі Синай.