Лука 1 KUL

1. Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,

2. як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

3. то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

4. щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

5. Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

6. Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

7. І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

8. Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

9. то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

10. А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

11. Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

12. І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

13. Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

14. І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

15. Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

16. І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

17. І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

18. І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

19. І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

20. І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

21. І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

22. Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

23. І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

24. Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:

25. Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

26. Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

27. до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

28. І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.

29. Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.

30. І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

31. І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

32. Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

33. і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

34. Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

35. І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

36. І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.

37. Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

38. Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

39. Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

40. і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

41. І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

42. і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

43. І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

44. Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

45. І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

46. І рече Мария: Величає душа моя Господа,

47. і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

48. що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

49. бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

50. І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.

51. Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;

52. поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

53. голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

54. прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

55. (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.

56. Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

57. Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

58. І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

59. І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.

60. І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

61. І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.

62. Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.

63. І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

64. Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

65. І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

66. І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

67. І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

68. Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,

69. і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

70. (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

71. спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,

72. щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

73. клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

74. та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

75. служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.

76. А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;

77. щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

78. по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

79. щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

80. Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.